Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

книги, ілюстраторами. В. Седляр був автором чи не найкращих
ілюстрацій до Шевченкового К о б за р я , І. Падалка — до С л о в а о
п о л к у Іго р евім , О. Сахновська —до Л іс о в о ї п іс н і Лесі Українки.
В міру можливостей львівська виставка бойчукістів відбиває
захоплене прагнення ренесансу в ужитковому мистецтві й
відданість Ремеслу аж ніяк не для добробутних міркувань, а в ім'я
"Саді", як інакомовно називав Григорій Сковорода життєтворну
народну культуру.
Мудрий Сковорода подарував Бойчукові ще в 1910-их роках
чарівний образ Я б л у н і: "Яблони не учи родить яблока, уже сама
натура ее научила. Огради только ее от свиней, очисти гусень,
отврати устремляющуюся на корень ея урьіну..."
Символи народного філософа були органічно близькими
етичним постулятам Михайла Бойчука, дидактичній сутності
творінь бойчукістів, які плекали традиції національної "натури",
взрощували Сад добра, закладений в природі кожної людини. Не
випадково зображення Яблуні, Саду й Садівника, немов гасло,
емблему своїх культуробудівних діянь найчастіше брали вони
сюжетами і в монументальному, і в станковому малярстві,
мотивами своїх рукотворних орнаментів.
(Незадовго до смерти Я. Музика створила цикл з семи
графічних аркушів під загальною назвою С и м в о л и С к о в о р о д и . Це
був своєрідний заповіт художниці друзям-митцям — заклик до
повсякденного самовдосконалення, роботи над собою, самопізнання
(Нарцис). В той же час це була мовчазна сповідь художниці
про довічну, неослабну її прихильність до етичного вчення Бойчука.
Ключ до її зізнання схований в аркуші Яблуня, сповненому експресії
— слідів переживань, зв'язаних з долею високих поривів і борінь
великого митця).
Під тиском критики, міняючи свої образні концепції, перехід від
епічних, узагальнених образів до конкретних сюжетів, в яких
"оспівувалися" героїка революційних подій, бойчукісти у складі
АРМУ однак продовжували боротьбу з поверховим стилізаторством,
етнографізмом, заземленим натуралізмом — з одного боку,
з національним нігілізмом пролеткультівців і представників "лівого"
мистецтва — з другого.
До другої половини 1920-их років позиції бойчукістів були
міцними, цьому сприяв успіх на міжнародних виставках, радянських
експозиціях за кордоном, на Всесоюзній виставці, присвяченій
1 0-річчю Жовтня у Москві.
Оцінку ролі бойчукістів у сучасному художньому процесі відбив
"погляд зі сторони" Я. Тугендхольда, виражений у "Мистецтві
жовтневої епохи":
110
Як же зрозуміти це несподіване явище Українські художники шукають