СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
розповідали про народне життя, і ввела в коло загальнолюдське...<br />
Розглядаючи творчість тодішніх письменників (Володимир Винниченко<br />
— "захисник декадентських ідей”, Степан Васильченко, Антін<br />
Крушельницький та інші), автор каже, шо далі "ціла українська література<br />
тече широкою рікою, яку нішо й ніхто більше не може загнуздати<br />
ані спинити чи знищити”.<br />
Автор пише про творчість найвизначніших письменників того<br />
часу — Михайла Коцюбинського ("своєю творчістю реформував українську<br />
мистецьку прозу"), Ольгу Кобилянську ("виявила надзвичайне<br />
знання внутрішнього життя людини"), Осипа Маковея<br />
("талановитий новеліст, поет та історик літератури"), Василя Стефаника<br />
("його творчість визначається суворою простотою, трагічним ліризмом,<br />
психологізмом і виразним драматизмом"), Леся<br />
Мартовича ("різнився від Стефаника своїм сатиричним тоном та<br />
особливим гумором") та про Марка Черемшину ("останнього, за<br />
окресленням І. Франка, з «блискучого тріюмвірату»").<br />
Літературу після 1917 р. автор називає "Золотою добою", а найталановитішими<br />
та найкультурнішими вважає неоклясиків. Ширше<br />
він розповідає про всі літературні організації — "Гарт", "Авангард",<br />
"Вапліте" і т. д, про їхніх членів і незавидну долю. Микола Зеров —<br />
"майстер сонета"; Максим Рильський — "один з найвидатніших<br />
поетів того часу"; Микола Хвильовий — "безсумнівний талант...,<br />
один з найактивніших учасників і magna pars тодішнього українського<br />
відродження та літературних дискусій"; Юрій Яновський —<br />
"надзвичайний стиліст, новатор — експериментатор". Далі автор<br />
аналізує досить широко творчість усіх видатних авторів — Бориса<br />
Антоненка-Давидовича, Євгена Плужника, Миколи Бажана,<br />
Володимира Сосюри, Миколи Куліша, театр Леся Курбаса і т. д.<br />
Згадуючи про Західню Україну, автор пише про передвоєнний<br />
Львів, як "найсильніший осередок", де виходив Вісник за редакцією<br />
Дмитра Донцова. Довкруги цього журналу гуртувалися письменники<br />
Юрій Липа, Улас Самчук і Євген Маланюк.<br />
Після війни відновили літературну творчість Остап Вишня, Павло<br />
Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Володимир Сосюра,<br />
Леонід Первомайський. "Допіро в останніх десять-п'ятнадцять<br />
років проструменів українською поезією свіжий вітер. Молода генерація,<br />
на чолі якої були Іван Драч, Ліна Костенко, Віталій Коротич,<br />
Василь Симоненко та Микола Вінграновський при підтримці<br />
молодих літературних критиків Івана Дзюби й Івана Світличного,<br />
внесла в українську поезію власні, нові етичні й естетичні ідеали", —<br />
пише Суботін.<br />
Щодо прози, то автор уважає, що, у протилежність до поезії,<br />
"молода українська проза відстає у своєму розвитку". Старші не<br />
створюють творів, які б мали приблизно вирівняну вартість... Смоличева<br />
творчість останніх років показує, наскільки помилкова і шкід<br />
242