Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

розповідали про народне життя, і ввела в коло загальнолюдське...
Розглядаючи творчість тодішніх письменників (Володимир Винниченко
— "захисник декадентських ідей”, Степан Васильченко, Антін
Крушельницький та інші), автор каже, шо далі "ціла українська література
тече широкою рікою, яку нішо й ніхто більше не може загнуздати
ані спинити чи знищити”.
Автор пише про творчість найвизначніших письменників того
часу — Михайла Коцюбинського ("своєю творчістю реформував українську
мистецьку прозу"), Ольгу Кобилянську ("виявила надзвичайне
знання внутрішнього життя людини"), Осипа Маковея
("талановитий новеліст, поет та історик літератури"), Василя Стефаника
("його творчість визначається суворою простотою, трагічним ліризмом,
психологізмом і виразним драматизмом"), Леся
Мартовича ("різнився від Стефаника своїм сатиричним тоном та
особливим гумором") та про Марка Черемшину ("останнього, за
окресленням І. Франка, з «блискучого тріюмвірату»").
Літературу після 1917 р. автор називає "Золотою добою", а найталановитішими
та найкультурнішими вважає неоклясиків. Ширше
він розповідає про всі літературні організації — "Гарт", "Авангард",
"Вапліте" і т. д, про їхніх членів і незавидну долю. Микола Зеров —
"майстер сонета"; Максим Рильський — "один з найвидатніших
поетів того часу"; Микола Хвильовий — "безсумнівний талант...,
один з найактивніших учасників і magna pars тодішнього українського
відродження та літературних дискусій"; Юрій Яновський —
"надзвичайний стиліст, новатор — експериментатор". Далі автор
аналізує досить широко творчість усіх видатних авторів — Бориса
Антоненка-Давидовича, Євгена Плужника, Миколи Бажана,
Володимира Сосюри, Миколи Куліша, театр Леся Курбаса і т. д.
Згадуючи про Західню Україну, автор пише про передвоєнний
Львів, як "найсильніший осередок", де виходив Вісник за редакцією
Дмитра Донцова. Довкруги цього журналу гуртувалися письменники
Юрій Липа, Улас Самчук і Євген Маланюк.
Після війни відновили літературну творчість Остап Вишня, Павло
Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Володимир Сосюра,
Леонід Первомайський. "Допіро в останніх десять-п'ятнадцять
років проструменів українською поезією свіжий вітер. Молода генерація,
на чолі якої були Іван Драч, Ліна Костенко, Віталій Коротич,
Василь Симоненко та Микола Вінграновський при підтримці
молодих літературних критиків Івана Дзюби й Івана Світличного,
внесла в українську поезію власні, нові етичні й естетичні ідеали", —
пише Суботін.
Щодо прози, то автор уважає, що, у протилежність до поезії,
"молода українська проза відстає у своєму розвитку". Старші не
створюють творів, які б мали приблизно вирівняну вартість... Смоличева
творчість останніх років показує, наскільки помилкова і шкід­
242