Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

мости в російському комунізмі по відношенню до великодержавницьких
амбіцій російського царизму, — те, що відомий російський
філософ Н. Бердяєв означив афористичною формулою: "Від Третього
Риму — до Третього Інтернаціоналу".
Знаменною видається публікація в газеті И звест ия — багатомільйонному
офіційному органі Верховної Ради СРСР — статті
економіста В. Радаєва й історика О. Шкаратана "Повернення до
витоків. Роздуми над проектом Плятформи ЦК КПРС до XXVI з'їзду
партії, або Від якої спадщини ми відмовляємось" (17 лютого 1990).
Виступаючи проти характерного для радянської пропаганди
впродовж багатьох десятиліть "лобового протиставлення" капіталізму
й с о ц іа л із м у , згадані вчені стверджують: "Але суспільство,
збудоване нами, гадаємо, лежить у цілком іншому вимірі. На нашу
думку, це система етатизму, тобто суспільство, засноване на тотальній
державній владі, де будь-яка життєдіяльність людей одержавлена
й інтереси людей зводяться до інтересів держави”. Далі
йде гостра і вельми ґрунтовна аналіза радянського етатизму, що
закономірно завершується роздумами про перспективи формування
громадянського суспільства в СРСР — як своєрідної протилежности
етатизму. Характерною, хоч і, може, малозрозумілою для
зарубіжного читача, є прихована полеміка авторів наведеної нижче
цитати із так званими "почвенниками” чи "неослов'янофілами”,
тобто з російськими націоналістами, які категорично заперечують
західній шлях розвитку й наполягають на російській специфічності
чи, радше, винятковості.
Вважається,— пишуть В. Радаєв та О. Шкаратан, — що етатизм
зруйнував село. Але чому ми забуваємо, що він зруйнував і місто Ще з
Давньої Руси минуле країни було пов'язане з розвиненим міським
життям. І зачатки громадянського суспільства були породжені містом.
"Цивілізація”, "громадянське суспільство”, "громадянин”, "город" — не
випадково усі ці слова пішли від одного кореня. І не в сільській глушині
шукати б нам наше майбутнє. Але де ті перші дореволюційні інститути
громадянського суспільства — незліченна кількість усіляких політичних,
релігійних, милосердних добровільних співтовариств Усі вони були
знищені державою у її невтримному прагненні до со ц іа л ь н о ї однорідносте
У цьому розумінні доведеться зробити велетенське зусилля, аби
усвідомити, що стійкість і багатство суспільства випливає з його дедалі
складнішого різноманіття. Що тільки зростаюче знизу громадянське суспільство
в союзі з демократичною державою здатне створити передумови
для нормального, здорового, со ц іально орієнтованого життя.
І висновок:
Со ц іа л із м , щ о м и його розуміємо як рух,8 є сукупність загальних орієн­
159