СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
ПРАЗЬКА ПОЕТИЧНА ШКОЛА<br />
М икола Н є в р л и й<br />
Між Першою і Другою світовими війнами найвищого художнього<br />
рівня досягла українська поезія в діяспорі у творчості поетів Празької<br />
школи. Не всі українські поети, що жили тоді у Празі, до неї належали.<br />
Оскільки Олександер Олесь і Спиридон Черкасенко були<br />
поетами старшого, ще дореволюційного покоління, і світоглядово<br />
до неї не належали, то кілька лівоорієнтованих поетів —А. Павлюк,<br />
В. Хмелюк, Мирослав Ірчан, С. Масляк, що входили до т. зв. Жовтневого<br />
кола, були назагал радянофільські. Празьку поетичну школу<br />
утворили художньо найталановитіші пореволюційні поети, більшість<br />
з яких ще недавно зі зброєю в руках боролася за українську<br />
державу і після упадку У HP опинилася за кордоном. Світоглядово<br />
й тематично до неї належали Юрій Дараган, Євген Маланюк,<br />
Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Юрій Клен (Освальд Бурґгардт),<br />
Оксана Лятуринська, Олена Теліга, Олекса Стефанович і два талановиті<br />
закарпатські поети Іван Ірлявський та Іван Колос.<br />
Є всі підстави вважати цю елітарну групу за школу. Всі ці<br />
поети були зближені світоглядово, стильово й тематично. їхня<br />
творчість викликала низку наслідувань і для їхнього й пізніших<br />
поколінь стала школою. Більшість з них належала до т. зв. вісниківців,<br />
тобто до тих, хто друкувався у В іс н и к у (1933—1939), що<br />
його після Л іт ер а т ур н о -н ауко во го в існ и к а редагував у міжвоєнному<br />
Львові талановитий критик і публіцист Дмитро Донцов (1883—<br />
1973), якого большевицька критика, як лиш могла, називала —<br />
лютим ворогом українського народу, фашистом і т. д, хоч твори<br />
його в Радянській Україні не друкувалися. Можна по-різному<br />
ставитися до його творчости, але — незважаючи на певні<br />
промахи у його радикалізмі — не можна a priori викреслити її з<br />
історії української суспільної думки. Донцов першим на Україні<br />
еволюціонував від марксизму до націоналізму, який на українських<br />
землях був викликаний національним гнітом, русифікаторською<br />
й польонізаторською політикою ворогів України. Свою діяльність<br />
він розпочав як член РУП (Революційної української партії),<br />
пізніше Української соціял-демократичної партії. За Першої<br />
світової війни він був головою Союзу Визволення України, після<br />
Другої — викладав українську літературу в університеті у Монтреалі.<br />
Друкуючись в європейській пресі, Донцов захищав права<br />
Ця праця була прочитана на Першому конгресі Міжнародної асоціяції<br />
україністів у Києві в 1990 році.<br />
63