Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

будинки до революційних свят недосконалими за технічним рівнем
і недовговічними, зате наївно-радісними й бадьорими творами.
Рідкісні фотодокументи з архіву А. Іванової дозволяють у цьому
переконатися.54
Бойчук зі своїми учнями в розмірно короткий час увійшов у всі галузі
мистецького життя України. Кераміка, ткацтво, килимарство, друкарство
(дереворити, книжкова графіка), скульптура — і навіть український
ляльковий театр55 вперше був відроджений бойчуківцями [...]
Велике враження справила на мистецький світ, ширші громадські кола
і навіть закордонних відвідувачів серія портретів, виконаних бойчуківцями
для кооперативного інституту. Цей характеристичний факт з життя школи
вартий уваги. В часи новітнього українського ренесансу, в період розвитку
української кооперації (1924-1927) з ін іц іа т и в и проф. Ганчеля замовлено М.
Бойчукові серію портретів кооперативних і громадських діячів, шоб
прикрасити актову залю, вестибюль, коридори і бюра інституту. Коли праця
була виконана і портрети розташовані на своїх місцях, почалися відвідини,
оглядання і піднялася відома дискусія про художню вартість їх.
На нас портрети зробили колосальне враження. Передусім кількісно,
потім одноманітністю оформлення (всі вони були в півторса, в однакових
дубових рамцях), а головне манерою виконання і спокійними тонами фарб.
Серед портретів були: Шевченків, артільного батька Левицького, Маркса,
Енгельса та інших, шо в цей час у великій кількості і різноманітних формах
були широко розповсюджені. Це давало можливість всесторонньо порівнювати
портрети школи Бойчука з панівними стандартами. Пригадуємо, що
нас вразила найбільше сама різниця між повсякденно баченими і тількищо
виконаними образами. Крім загального портретного стилю (іконографічного),
що характеризується спільною композицією, гармонією
своєрідного портретного руху і гри спокійних фарб, у кожному портреті
було щось ще своє, особливе, властиве лише цьому образові. Пригадується,
яке колосальне враження справляли портрети на чужинців, що відвідували
інститут. Портрети мали чи не більший успіх, ніж кооперативний і
товарознавчий музей.56
М. Бойчук завжди мріяв виростити колектив ремісниківтворців,
артистів, які не тільки володіють всіма секретами
майстерности, але творять з великим духовним піднесенням і
любов'ю. Ставлення до ремесла як до справи духовної культури
звучить вже в досить давній статті "З нагоди коломийської вистави
українського домашнього промислу", написаній М. Бойчуком у
1912 p., з глибоким почуттям роздумує він про традиції
гончарства, різьби по дереву, килимарства, які збереглися ще в
народі, а втрачаються сучасними професійними майстрами.
108