Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

тання до Бога з подякою за існування та пізнання світу — ось що
характерне для них. Вони песимістичні, навіть, до гіперболізації, наприклад,
у вірші "Вітер" авторка пише: "Виє пес на місяць
голосом моєї душі".
Вірші Володимира Яніва "Полин звершування" (скучного ремесла
мистецтво візій) гарні за композицією. Бажання автора
осмислити навколишній світ викликає відповідне зацікавлення
читача. Цікава манера деталізації, пошук "невеликих" істин. Але в
такого автора дивують деякі банальні фрази ("то маяком в
безмежжі океану"), особливо, коли такий чудовий рядок "аж лінії та
взори орнаменту".
Щодо вірша Івана Кмети-Ічнянського "Маніфест” (фантастичний
цикл), то фантазія у поезії — річ добра. Політична лірика також має
право на існування. Але декляративність та патос роблять цей твір
чисто політичним, а не поетичним. Він добре надавався б до
газети, а не до літературного збірника. Не треба літературу підмінювати
політикою, навіть за рахунок (а може і в першу чергу)
національних почуттів.
Поема Миколи Щербака "Месницькі мечі” також патріотичний
твір. Події далеких літ живуть у серці автора, оспівується боротьба
за волю. Але надто багато знаків оклику роблять з вірша
’’барабанну” поезію.
А от вірші Яра Славутича "Апокаліптичне" та ” 1933" хоч і
"політично орієнтовані", але мають прекрасну людську емоцію, що
робить їх поетичними. Стільки тут "плачу”, суму і горя, та проста
українська пісенна манера робить їх щирими.
Серед віршів Олекси Веретенченка варто виділити "Хай буде
світ!" за два дуже цікаві рядки:
Я не собі, а світу співчуваю,
Що буде жити вічно після мене!
Вони більш вдалі, ніж його деякі декляративні рядки типу
"летить без нас крилатий час".
Приємно вражає у збірнику вірш Марти Тарнавської "Кожна зустріч
— прощання". Критики справедливо підкреслювали головні
риси її поезії — філософську та інтелектуальну. Мені здається,
що залишився непомітним, чи скоріше невисвітленим, аспект її
майже трагічного гуманізму, суворого та справедливого, як саме
життя. Саме ця якість її таланту виділяє творче кредо поетки і виводить
сучасну українську зарубіжну поезію на нову орбіту звучання.
Біль співчуття до людини, біль, від якого холоне "хворе"
серце поета. Генріх Гайне казав, що коли земна куля розколеться
надвоє, тріщина пройде через його серце. Цей поетич­
239