Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

а р х а н г е л а ): "Насамперед треба слухати Господа Бога”. (Ж а н н а
п и т а є): А коли Бог вимагає чогось неможливого (Г о л о с о м
а р х а н г е л а ) : "Тоді треба братися за те неможливе. Почни тільки,
Жанно. Нічого більше Господь від тебе не вимагає. А далі Він уже
сам подбає про все. А навіть коли і залишить на твоєму шляху
нездоланну перешкоду, то знай: Він це робить для твого добра, бо
тобі довіряє. Він просто каже собі: — Коли діло з Жанною, то я
можу залишити цю перешкоду (я ж такий зайнятий...). Жанна
покривавить собі руки й коліна, але — я знаю її — вона перейде.
Ти повинна гордитися тим, що Бог тобою виручається". (Ж а н н а
п и т а є ): Святий Михаїле, чи може Бог бажати, щоб ми журили
батьків наших і, покидаючи їх, може навіть спричинили їхню смерть
від розпачу й журби Це важко зрозуміти... (Г о л о со м а р х а н ге л а ):
"Бог сказав: «Не мир приношу, а меч. Я прийшов сюди на те, щоб
брат на брата повстав, а син на батька». Це Бог створив війну,
Жанно. Він зійшов на світ не на те, щоб усе стало легшим, а
навпаки, на те, щоб усе стало ще важчим. Не від кожного Бог
вимагає неможливого, але від тебе вимагає. Оце й усе".
ЖАННА (дивит ься в го р у й в ід п о в ід а є просто): Добре, я піду.
ГОЛОСИ (звід к и сь з д а л е к а , з темряви): Яка гордовита!
ЖАННА (здр и гн увш и сь): Хто назвав мене гордовитою (За х в и л и н у
г о л о с о м а р х а н г е л а ) : "Ти сама, Жанно. А як почнеш це наказане
Богом діло, то світ назве тебе так само. Проте, віддавшись під
Божу опіку, знайдеш у собі досить покори, щоб знести це тавро
гордовитости". (Ж анна): Це важкий тягар... (А р ха нгел): "Так, Жанно,
але Бог знає, що ти сильна... (Х в и л и н а тиші. Ж а н н а д и в и т ь с я
н еп о р уш н о в п е р е д і з н е ч е в 'я, начебто ставши з н о в у м а л о ю д ів ч и н ­
кою, р іш уче й р а д іс н о гук а є ): — Гаразд! Я це зроблю. Все вирішено.
Побіжу до дядька Дурана. В нього я роздобуду все, бо кручу ним,
як хочу. Вилізу йому на коліна, вицілую, і він повезе мене до
Вокулера!
БРАТ (д о в б а ю ч и в н осі, п ід ст у п а є д о н е ї): Ідіотка! Треба то було
розказувати все батькам (П ід х о д и т ь б ли ж че). Як даси мені
п'ятака, то другий раз не скажу батькові, що я бачив тебе з твоїм
кавалером...
ЖАННА (к и д а є т ь с я н а н ь о г о ) : То це ти йому сказав Ах ти ж,
свиняче рило! Ось тобі п'ятак, виродку. Я тебе навчу доносити! Ось
тобі, ось! (Б 'ю т ься, я к д в о є в у л и ч н и к ів . В о н а біжить з а н и м ,
розш т овхую чи натовп, і зуд а р я єт ь ся з Б о д р ік у р о м , яки й , нарешті,
підш т овхуваний су с ід а м и , вийш ов на с е р е д и н у сцен и , ви д н о , забув,
шо ц е вж е й о го черга).
БОДРІКУР: Гей, достобіса! Що тут таке Якого чорта вона хоче!
Що за ідіотська історія! (Ж анна з р о з г о н у в д а р я є й о г о го л о в о ю в
живіт. Б о д р ік у р с к р и к у є в ід болю , х а п а є ї ї з а р у к у й п р и т я гає д о
с е б е ). Хай тебе грім! Гей, ти! Уже три дні ти стовбичиш перед
37