Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

утримати Україну в кордонах Росії. Але для такої війни необхідні
були військові сили. І такі сили Центр надав Народному Секретаріятові,
який розташувався у Харкові, оскільки Раднарком обіцяв
"новому урядові братньої республіки повну і всіляку підтримку у
справі боротьби за мир”.34 На ці військові сили було покладено
завдання здійснення анексії України Радянською Росією. Як же
відбувалася анексія Перш за все був анексований Донецько-Криворізький
басейн. Так, в листі Донецько-Криворізького обкому
РСДРП(б) в ЦК РСДРП(б) з 7 вересня 1917 року доповідалось, що у
басейні створена революційними силами республіка.35 Юридично ж
ця республіка була оформлена в кінці лютого 1918 p., про що сповіщається
в телеграмі Ф. Артема на ім'я Я. Свердлова: "Обласний
з'їзд Рад прийняв резолюцію про створення Ради Народних Комісарів
Донецько-Криворізького басейну як частини загальноросійської
федерації Рад.36 Штучно створена Донецько-Криворізька Республіка
стала пляцдармом для розгортання боротьби проти Центральної
Ради.
29 листопада 1917 р. у Петрограді відбулася нарада з участю
наркомів іноземних справ, освіти і зі справ національностей, на
якій приймається рішення припинити переговори з Центральною
Радою з питання про передачу українському народові у відповідності
з постановою Ради Народних Комісарів з 16 листопада
1917 р. його історичних реліквій, дальші переговори про строки
і порядок передачі реліквій вести з українською фракцією ЦВК.37
Зауважимо, що це рішення приймається тоді, коли ще немає Радянської
влади на Україні, а Раднарком визнає уряд Центральної
Ради. Днем пізніше Ленін викликає до себе представника українських
більшовиків С. Бакинського і просить детально висвітлити
йому історію взаємовідносин українських більшовиків з Центральною
Радою.38 Результатом розгляду питання про Центральну
Раду на засіданнях Раднаркому був "Маніфест до українського
народу з ультимативними вимогами до Української Ради",
автором якого був Ленін. 4 грудня 1917 р. Ленін підписав Маніфест
і того ж дня верховний головнокомандуючий М. Кириленко
передав його Центральній Раді. Цим ультиматумом Рада Народних
Комісарів оголосила Центральну Раду контрреволюційною,
а її Генеральний Секретаріят "урядом зрадників с о ц іа л із м у" 39 У
ноті-відповіді Центральна Рада, не прийнявши ультиматуму і розцінивши
його як втручання у внутрішні справи Української Народної
Республіки, попередила Раду Народних Комісарів, що ’’...якщо
народні комісари Великоросії, приймаючи на себе всі наслідки майбутніх
бід братовбивчої війни, примусять Генеральний Секретаріят
прийняти їх виклик, генеральний секретаріят ніскільки не сумнівається,
що українські робітники й селяни, захищаючи свої права і
свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам”.40
134