Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ши одне на одного, вони зрозуміли, що їм когось не вистачає і що
це відчуття вже ніколи їх не покине. А проте знали, що відтепер усе
переінакшиться, двері їхніх осель будуть ширшими, стелі —
вищими, підлоги — міцнішими, аби спомин про Естебана міг
ходити де завгодно, не наштовхуючись на одвірки, і ніхто більше не
насмілиться бурчати: "Ото помер здоровань, помер бовдур, який
жаль, помер недоумкуватий красень", і вони пофарбують фасади
своїх будинків у веселі кольори, щоб увічнити пам'ять Естебана, і,
не розгинаючи спини, вириють серед каміння рівчаки для струмків
і посадять квіти на скелях, аби в майбутньому пасажири великих
пароплавів прокидалися вдосвіта від духмяних пахощів
прибережних садів, а капітан сходив з містка у парадному
мундирі, зі своєю астролябією, зі своєю Полярною зіркою та
безліччю бойових нагород на грудях і, вказавши рукою в бік
трояндового мису на карібському видноколі, повторював чотирнадцятьма
мовами: "Погляньте туди, де вітер тепер такий лагідний,
що вкладається спати під ліжками, а сонце так сяє, що соняшники
не знають, куди повертати голівки, погляньте туди — це селище
Естебана".
Переклав з еспанської Сергій Боршевський
18