Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Твій батько — чоловік добрий, але... якби я його трохи не обманювала,
то важко було б жити з ним. (Ш еп оче). Наприклад, я роблю
дрібні заощадження на домашніх видатках і призбирала вже дешо.
Хочеш — куплю тобі на найближчому ярмарку гарну хустину.
Добре Чудово виглядатимеш у ній.
ЖАННА: Я не того бажаю, мамо...
МАТИ: О, знаю. Я також колись дуріла. Поки вийшла заміж за твого
батька, я кохалася з одним хлопцем. Вродливий такий... Але діло
не вийшло — його забрали в солдати... Ну, а тепер кажи: хто це
такий Скажи, не ховай від матері. Не хочеш його імени назвати
Але хіба хтось з нашого села, правда Може, батько й погодився б
віддати тебе заміж, дурненька. Можна було б вмовити в нього, що
це він сам вибрав того хлопця. Бо, бачиш, з мужчиною то завжди
так: він кричить, командує, штовхає — але водиться його за ніс
так, як бика.
ЖАННА: Я не хочу заміж. Мені святий Михаїл наказав вирушати в
похід, одягти чоловічий одяг і разом з нашим князем Дофеном
рятувати Францію.
МАТИ (суворо): Жанно, говорю з тобою по-доброму, але забороняю
тобі плести такі нісенітниці. Ніколи тобі не дозволю одягтися почоловічому.
Моя дочка в штанах! Ще щось видумай!
ЖАННА: Мамо, я мушу це зробити, якщо маю їхати на коні серед
вояків. Так мені святий Михаїл наказує.
МАТИ: Святий Михаїл може тобі наказувати, що завгодно, а ти
верхи не поїдеш. Жанна д'Арк на коні! Це був би скандал на ціле
село!
ЖАННА: А ось панна Вокулер їздить верхи на полювання.
МАТИ: Ніколи не сядеш на коня, бо це тобі не личить. Теж вигадки!
ЖАННА: Як же я можу вести вояків, якщо не сяду на коня
МАТИ: І з вояками ти ніколи не підеш, погана дочко. Краще б мені
тебе в домовині побачити, ніж з вояками. Кажу тобі те саме, що й
батько. У деяких справах я з ним усе таки однієї думки. Дівчина
має прясти, ткати, прати й сидіти вдома. Твоя бабуся нікуди звідси
не рухалася, і я також ні. І ти робитимеш так само, а як колись
матимеш дочку, то навчиш її того самого. (Р а п т о м в и б у х а є
р и д а н н я м ) . З солдатами волочитися! Чим я провинилась, що
Господь покарав мене такою дочкою! Ти мене в могилу
заженеш...
ЖАННА (з п л а ч е м кидаєт ься їй в о бійм и): Ні, мамо, ні!
МАТИ: Так, заженеш, і себе погубиш, як не покинеш цих дурних
думок! (Вертається д о гурту).
ЖАННА (ви п ро ст овуєт ься, ш е в с л ь о з а х ): Ти бачиш сам, святий
Михаїле: це неможливо. Вони не в силі цього зрозуміти. І ніхто
ніколи не зрозуміє. Тож, мабуть, краще все це занехати. Бож сказав
Господь, що треба слухати батька й матір... ( В ід п о в ід а є г о л о с о м
36