Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

"тих суб'єктивістсько-свавільних «точок зору», тих мудрованих
критичних «арабесок», з яких недвозначно проглядали ідейнохибні
концепції, тих виявів безвідповідальної плутанини, що ними
намагалися свого часу привернути до себе увагу публіки автори
типу І. Дзюби, зараз уже майже не зустрінеш, і цьому можна
тільки порадіти". Навряд чи зубр української критики міг щиро
радіти з того, що талантів у нас поменшало. Його закид був явно
надуманий. Просто треба було хоч би в який спосіб "засудити" й
"викрити” Івана Дзюбу, і для задоволення цієї потреби годилися
навіть такі — повторимо автора — критичні арабески.
Наступного року І. Дзюбу виключили зі Спілки письменників,
далі, у квітні 1972 p., — арешт, а в березні 1973 р. — суд і
вирок: позбавлення волі на п'ять років...
Після 1973 р. ім'я Івана Дзюби знову з'явилося на сторінках
республіканської та всесоюзної періодики. Працюючи в цей час у
багатотиражці Київського авіязаводу, він активно займався літературно-критичною
роботою. Але про українську літературу практично
не писав, зосередившись на дослідженні літератур народів
СРСР. Низку статтей він присвятив письменникам малочисельних
народів. У цих статтях критик гаряче заперечує будь-яку зверхність
щодо "слабших" літератур, наголошуючи на їхній своєрідності й
неповторності, отже, і вселюдській цінності. Ця робота була, власне,
продовженням глибокого зацікавлення Дзюби національними проблемами,
і в умовах, коли він був позбавлений можливости прямо
висловлювати свої погляди, його дослідження різних літератур
країни було способом утвердження органічного права на повноцінне
життя і розвиток кожної з них, тобто національних літератур і
мов загалом. У цей період, після тривалої перерви, вийшли його
книжки: Г р а н і кристала (1978), Н а п у л ь с і д о б и (1981), Стефан З о р я н
в іст о р ії в ір м е н с ь к о ї літ ерат ури (1 982), А вт о гр аф и в ід р о д ж е н н я
(1986) та ін.
Перебудова дала новий поштовх творчій діяльності І. Дзюби.
Він одним із перших виступив у пресі з розгорнутою аналізою
болючих проблем культури, організовував численні літературні
вечори і виступав на них, реалізовуючи відкриті можливості відродження
зруйнованих сталінщиною духовних цінностей України.
Він включився в роботу для підготови "Закону про мови в Українській
РСР", брав участь у заходах Руху і Товариства української мови
ім. Тараса Шевченка, а тим часом публікував у періодиці ґрунтовні
статті з проблем національного відродження, видав цікаве дослідження
У в с я к о г о с в о я д о л я ... ( Е п із о д із ст о сунків Ш е в ч е н к а з і
слав'ян о ф ілам и ), а також різні статті в колективних збірниках.
Широкого розголосу набула серія його публіцистичних статтей
про становище української мови в республіці. Торік вони були опуб­
182