Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Soviet Politics and Society. Ed. by Lubomyr Halajda and Mark Beissinger.
Boulder. San Francisco, Oxford, 1990, стор. 5— 6).
7. Принагідно зазначимо, що І. Франко був одним із перших мислителів
Східньої Европи, а можливо, й світу, хто звернув увагу на гегелівський
термін "die burgerliche Gesellschaft", послідовно відтворюючи його як
’’горожанське суспільство”, тобто калькуючи німецький оригінал.
8. "Соціялізм як рух” — одна з найрадикальніших формул зарубіжного
"ревізіонізму", донедавна цілком неприйнятна в СРСР, а проте нині
широко вживана — поряд із знаменитим (і знаменним) горбачовським
визнанням пріоритету загальнолюдських цінностей над клясовими.
Характерний розвиток такої "ревізіоністської" концепції знаходимо у
радянського філософа Едварда Араб-Огли — у його післямові до російського
перекладу статті Френсіса Фукуями "Кінець історії” (За рубєжом,
1989, ч. 51): "Згідно з цим (гегелівським) законом соціялістичне суспільство
є запереченням капіталізму, його антитезою, за якою має йти друге
діялектичне заперечення, чи своєрідна синтеза, що втримує загальнолюдські,
прогресивні досягнення як капіталістичної, так і с о ц іа л іс т и ч н о ї
стадії всесвітньої історії, тобто збереження с о ц іа льни х інституцій представницької
демократії, правової держави й товарно-грошових відносин
капіталістичного суспільства й водночас — со ц іа льни х гарантій со ц іа лістичн
о го суспільства, покликаних утілити в ж и т т а с о ц іа л ь н у справедливість і
впевненість людей у майбутньому... Мова, отже, йде зовсім не про
перемогу Заходу над Сходом, ліберально-демократичного суспільства
над с о ц іа л іс т и ч н и м , а про перемогу нового м и с л є н н а над старим, про
перехід людства від ідеологічної й с о ц іа л ь н о ї к о н ф р о н т а ц ії (підкресленнд
моє. — М. Р.) до плАнетарного співробітництва, до взаємного збагаченнл
своїми д о с а г н є н н а м и й загальнолюдськими цінностями".
У цьому контексті цілком зрозумілим є й намагання Радаєва та Шкаратана
зняти традиційну марксистську антиномію "соціялізм— капіталізм”
як застарілу й спрощену; фактично маємо справу з відмовою від марксівської
ідеї ’’клясової боротьби" на користь більш діялекттичної гегелівської
ідеї " класо вого співіснуваннА” у рамках громадлнського суспільства.
ПарафразуваннА відомої ленінської статті "Від якої спадщини ми відмовляємось"
може сприйматися в такому "ревізіоністському” контексті
доволі двозначно — незалежно від наміру авторів, тобто Радаєва й Шкаратана.
9. Американський соціолог Майкл Кеннеді, вивчаючи процес демократизації
в Польщі, відзначив подібне явище: "Послуговуючись
терміном «тоталітарний», польська опозиція частіше керується політичними
інтересами, аніж аналітичними" (М. D. Kennedy. "Professionals,
Power and Solidarity in Poland: A Critical Sociology of Soviet-Type Society".
Cambridge, 1990).
10. Тут маємо знову, як і у випадку Радаєва й Шкаратана, приховану
полеміку з "почвенниками”, тобто російськими націоналістами.
Погляди лідерів цього руху досить добре переповідає Г. Берінґ-Єнсен у
175