Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Парижу, виразно відчувається й тенденція неовізантивізму саме в
пляні пошуку "нового українського стилю". Його риси відчутні в
монументальній значущості, подекуди — символічності змісту
малярських творів, у трактуванні кольору, умовного й безвальорного,
логічно організовано! форми й лаконічної лінії як рівноцінних
чинників мистецького вирішення композиції.
Величезним було значення збірок ікон, мініятюр, народного
ужиткового мистецтва Національного музею, з яких користало в
різні часи для свого становлення багато українських митців. Серед
них були В. Щербаківський, М. Драган, Я. Музика, М. Федюк, М.
Осінчук. Особливо інтенсивно проходило це свого роду навчання,
коли прибув до музею досвідчений реставратор, знавець давніх
малярських технік Володимир Пещанський. "Василь Крижанівський
находить в збірках Національного музею остаточний напрямок
своєї мистецької праці, а через Пещанського і шлях до великого
технічного розмаху, — пише І. Свєнціцький у вищезгаданій статті.40—
Петро Холодний у всій своїй творчості в межах Галицької України
рівнож тісно зв'язаний із збірками Національного музею”.
Петро Холодний ст., за його власним зізнанням в "Автобіографії",
ще в Києві починає творити свій неовізантинізм на основі саме
галицьких ікон, привезених М. Біляшівським з фронту. Однак він
бере цю традицію "по-сецесійному", стилізаторськи, "не так
глибоко, як Бойчук”, за що П. Ковжун докоряє йому в одній із своїх
статтей.41 Поєднуючи таким чином сецесійний декоративізм із
візантійською центричністю композиції, він створює, зокрема,
проекти вітражів для Успенської церкви у Львові й церкви с.
Мражниця коло Борислава. В станкових олійних творах Холодний
дотримується зовсім іншої, імпресіоністичної манери.
На події початку мистецької біографії Я. Музики проливає
світло стаття невідомого автора, написана через двадцять років, з
її спогадами "від першої особи”:
Шкільне навчання не давало мені вдоволення [...]. Пізніше я побачила
кілька краєвидів І. Труша і ’’заразилася”.
Пізніше я познайомилася з Бойчуком. В його робітні я побачила вперше
неовізантійські малюнки. Тоді я захопилася іконним способом малювання.
Навіть портрети робила на лад ікон. Ось портрет мужа із того часу.42
Лише тепер, аналізуючи розрізнені факти без допомоги
художниці, можна здати собі справу, який глибокий слід в її душі й
творчості залишив Бойчук. І не підлягає сумніву, що ці зустрічі мали
рішуче значення для вибору Мизикою покликання. Ось продовження
її розповіді. Реставратор В. Пешанський
вже тоді був хворий і хотів комусь передати свій досвід. Тож закликав
99