Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

це гарно: бути маленькою, щасливою дівчинкою... Мій добрий песвівчар
лежить у мене біля ніг, уткнувши носа в мою сукенку. Аж
ось!., знечев'я!.. начебто чиясь рука торкнулася мого плеча, хоч я
знала, що тут немає нікого. І тоді Голос каже...
ХТОСЬ (з глибини сцени): Хто буде відтворювати Голоси
ЖАННА (так, якби це було самозрозуміле): Я сама, звичайно.
(Продовжує). Оглядаюсь... із присмерку за мною ллється сліпуче
сяйво, і лагідний, незнайомий голос каже: "Жанно, будь доброю,
слухняною дитиною і ходи часто до церкви". Я не зрозуміла: я ж
була доброю та слухняною і ходила часто до церкви! Тож з
переляку чимдуж метнулася навтікача. Оце і все. Згодом повернулася
з братом по вівці, але ніякого сяйва вже не було. А на другий
день усе це повторилося. Був полудень. Знову дзвонили до церкви,
і знову я побачила сліпуче сяйво, — в білий день, але воно було
ясніше, ніж світло сонця. Та цього разу я вже побачила і Його...
КОШОН: Кого
ЖАННА: Мужа святого в білих шатах і з білими крилами, що сягали
від небес до землі. Цього дня Він не назвав свого імени, але
згодом я дізналася, що це був сам святий архангел Михаїл.
ВОРВІК (роздратовано до Кошона): Чи це обов'язково, щоб вона ще
раз розказувала всі оті нісенітниці
КОШОН: Обов'язково, Ваша Світлосте! (Ворвік мовчки вертається
до свого кута, нюхаючи рожу, що тримає в руці).
ЖАННА (глибоким голосом архангела): "Жанно, спіши на допомогу
королеві Франції і поверни йому його королівство!" (Жанна
відповідає): Алеж, Достойний Пане, я тільки бідна селянська
дівчина, а не вождь, що вміє керувати військом... "Підеш до пана
Роберта де Бодрікура, капітана з Вокулеру. (БОДРІКУР висовується
з натовпу на перший плян, показуючи іншим, що тепер, мовляв,
справа стосується його. Хтось його зупиняє, зацитькує — це ще не
його черга).
Він дасть тобі чоловічий одяг і заведе до князя Дофена. Свята
Катерина й свята Маргарита будуть тебе охороняти". (Жанна
зсовується на землю, перелякана, з плачем): Милосердя благаю,
Достойний Пане! Я ж мала дівчина і можу давати лад тільки моїм
вівцям, а французьке королівство — це для мене забагато. Гляньте,
яка я мала і слабка. Ціла Франція, Достойний Пане, це завеликий
тягар для мене. Для цієї справи король має біля себе великих
полководців, міцних і досвідчених у війні. Вони, зрештою, не
турбуються якоюсь там програною битвою. Попросту кажуть, що
артилерійська підготова була недостатня, або підмога своєчасно
не наспіла, або вітер чи сніг їм перешкодив. А поляглих у бою
вояків просто викреслюють із списку. Але мене мучила б до кінця
життя думка, що я післала людей на смерть. Милосердя,
Достойний Пане! (Випростовується, іншим тоном): Еге ж,
27