Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

передало її Михайлові Осінчуку, що прибув до Львова після
закінчення Краківської Академії Мистецтв. Здогадка про це
постала з натяку на колишнє сусідство з Осінчуком, між іншим,
зроненого колись Я. Музикою в розмові з автором цієї статті. Вона
підтверджена дружнім листуванням Осінчука з Ганнусею і
Ярославою впродовж наступних десятиліть, як видно з далеко
неповного епістолярного архіву Я. Музики. Можливо, саме від неї
Осінчук сприйняв особливу захопленість українською іконою й
Бойчуковою ідеєю відродження візантійської традиції у сучасному
мистецтві.
У тій же майстерні пізніше працював Павло Ковжун (що
пам'ятають живі свідки) і мешкав з родиною аж до переселення у
спеціяльно придбану митрополитом Шептицьким квартиру на
Вроновській, 20. "Під рукою" НТШ на початку 1930-их pp.
розвинувся задум Асоціяції Незалежних Українських Митців
(АНУМ), яку очолили Ковжун, Музика і Осінчук. Скромна робітня
перетворилася у головну квартиру, куди постійно тягнуло
ентузіястів нового мистецького руху. Тепер ці кімнати капітально
перебудовані під звичайне мешкання, як і ряд інших приміщень
НТШ. Однак майстерня Бойчука, що стала колискою АНУМ,
повинна бути відроджена.
Станкові твори М. Бойчука, виконані у львівській майстерні,
доносять ідейно-політичну атмосферу Львова, коло громадських і
культурних зацікавлень середовища львівської інтелігенції. В НТШ
знову обговорюється питання про встановлення пам'ятника
Шевченкові до 100-річчя з дня народження — серед рисунків
Бойчука знаходимо свіжий за рішенням портрет поета (до образу
якого як оплоту духовної сили народу не раз звертатиметься
Бойчук в подальшій роботі своєї школи-майстерні). Є тут дві, теж
дотепер невідомі, натурні зарисовки М. Грушевського. Чималий
науковий інтерес являє собою серія зображень митрополита
Андрея Шептицького, за якою можна простежити поступовий
процес перетворення начерку з натури в синтетичний,
узагальнений і монументальний образ. Через багато років саме
цей портрет упорядник каталогу VIII виставки АНУМ помістив на
його титульній сторінці.
У невеликих і, здавалося б, незавершених "пробах”, залишених
ніби мимохідь на випадкових кусниках картону, фанери або
паперу, насправді постає серйозний пошук нового естетичного
канону — демократичного національного типу, що брав би свій
початок від простодушних зображень Богоматері в іконах народних
майстрів і розвивався на основі спостережень реальности з гідною
стриманістю, без сентиментального замилування, притаманного
творінням стилізаторів. У численних зображеннях Дівчат та Жінок
відчувається цільність авторської позиції, відшліфованісь ідеї,
90