Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Не менш цікаві у цьому відношенні і висловлювання львівського
мера Богдана Котика — місцевого, так би мовити, Бразаускаса
— єдиного львівського "апаратника", що за підтримкою
Руху був обраний нещодавно до республіканського парляменту:
За своєю структурою — як союз рівних сил — Рух є різновидом української
Солідарности. Ми багато що запозичили з передвиборчої тактики прибалтійських
народних фронтів, перейняли досвід їхніх видань... їхній приклад
(Солідарности і Народних фронтів) був для нас як моральним поштовхом,
так і конкретним кроком стратегії й тактики [Нью-Йорк Тайме, 26
березня 1990).
Сказане, зрозуміло, не означає, що всі національно-визвольні рухи
автоматично є рухами ліберально-демократичними, зорієнтованими на
формування громадянського суспільства. Сказане означає лише, що
жодна нація не є апріорно ізольованою від світу і принципово нездатною
до засвоєння передових суспільних ідей, вироблених цивілізацією. Все залежить
лише від того, чи є у цій нації досить впливові інтелектуальні і
політичні сили, здатні сприйняти світовий досвід і прищепити його
ширшим масам відповідно до національних умов і традицій. Громадянське
суспільство, зформоване у Японії, Індії й деяких інших країнах т.
зв. "третього світу", має більш ніж виразну національну специфіку, а проте
засвоєння європейських демократичних традицій — усього того, що
ми називаєм о спадщиною французької революції, — виявилося й
тут неодм інним . "Д емократія — жахлива річ, казав Черчіль, але
людство не придумало покищо нічого кращого..."
(Стаття друга)
Відродження націоналізму, що відбувається нині в СРСР як
природна реакція на багатолітню примусову "радянізацію" всіх
народів (зокрема й російського), має настільки різні прояви, що
мусимо говорити принаймні про два різні види націоналізму: шовінізм,
— що ставить національну самобутність і винятковість понад
усі інші загальнолюдські, демократичні цінності, та "індепендентизм",
— що вважає національну емансипацію лише складовою частиною
загальнодемократичного процесу.
На щастя, шовінізм — ані в релігійно-фундаменталістській, ані
в імперсько-великодержавницькій формі — не є характерним сьогодні
для українського національно-визвольного руху. Тим не
менше процес демократизації і формування громадянського суспільства
на Україні ускладнюється іншими вельми чинниками:
поперше— значною залежністю від Росії і, відповідно, від демократизаційних
процесів там; залежністю, з якою мусять рахуватися не
164