СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Не менш цікаві у цьому відношенні і висловлювання львівського<br />
мера Богдана Котика — місцевого, так би мовити, Бразаускаса<br />
— єдиного львівського "апаратника", що за підтримкою<br />
Руху був обраний нещодавно до республіканського парляменту:<br />
За своєю структурою — як союз рівних сил — Рух є різновидом української<br />
Солідарности. Ми багато що запозичили з передвиборчої тактики прибалтійських<br />
народних фронтів, перейняли досвід їхніх видань... їхній приклад<br />
(Солідарности і Народних фронтів) був для нас як моральним поштовхом,<br />
так і конкретним кроком стратегії й тактики [Нью-Йорк Тайме, 26<br />
березня 1990).<br />
Сказане, зрозуміло, не означає, що всі національно-визвольні рухи<br />
автоматично є рухами ліберально-демократичними, зорієнтованими на<br />
формування громадянського суспільства. Сказане означає лише, що<br />
жодна нація не є апріорно ізольованою від світу і принципово нездатною<br />
до засвоєння передових суспільних ідей, вироблених цивілізацією. Все залежить<br />
лише від того, чи є у цій нації досить впливові інтелектуальні і<br />
політичні сили, здатні сприйняти світовий досвід і прищепити його<br />
ширшим масам відповідно до національних умов і традицій. Громадянське<br />
суспільство, зформоване у Японії, Індії й деяких інших країнах т.<br />
зв. "третього світу", має більш ніж виразну національну специфіку, а проте<br />
засвоєння європейських демократичних традицій — усього того, що<br />
ми називаєм о спадщиною французької революції, — виявилося й<br />
тут неодм інним . "Д емократія — жахлива річ, казав Черчіль, але<br />
людство не придумало покищо нічого кращого..."<br />
(Стаття друга)<br />
Відродження націоналізму, що відбувається нині в СРСР як<br />
природна реакція на багатолітню примусову "радянізацію" всіх<br />
народів (зокрема й російського), має настільки різні прояви, що<br />
мусимо говорити принаймні про два різні види націоналізму: шовінізм,<br />
— що ставить національну самобутність і винятковість понад<br />
усі інші загальнолюдські, демократичні цінності, та "індепендентизм",<br />
— що вважає національну емансипацію лише складовою частиною<br />
загальнодемократичного процесу.<br />
На щастя, шовінізм — ані в релігійно-фундаменталістській, ані<br />
в імперсько-великодержавницькій формі — не є характерним сьогодні<br />
для українського національно-визвольного руху. Тим не<br />
менше процес демократизації і формування громадянського суспільства<br />
на Україні ускладнюється іншими вельми чинниками:<br />
поперше— значною залежністю від Росії і, відповідно, від демократизаційних<br />
процесів там; залежністю, з якою мусять рахуватися не<br />
164