СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
залишається нам у пустелі тоді, коли Всевишній нас покидає... Нас<br />
навчали змалку, як треба охороняти цей дім. Але Жанна, шо не<br />
мала нашої високої освіти, Жанна, що її і Бог і люди покинули<br />
напризволяще, — вона робила діло. Після єдиної слабости<br />
підвелася негайно з цією своєю надзвичайною сумішшю<br />
зухвальства і покори, величі і здорового глузду — аж до<br />
мучеництва включно. У той час ми не могли цього збагнути.<br />
Пригорнувшись до материної спідниці, ми закривали собі очі. Старі<br />
дітваки... Але саме в цій безмежній самотності, у жаскій тиші після<br />
відходу Бога, у цій кривавій недолі зацькованого звіряти —<br />
людина, що стоїть з піднятим угору чолом, це воістину людина<br />
велика. Сама! Одна!<br />
ВОРВІК: Воно так, але ми, політики, не повинні надто зважати на<br />
велич самотньої людини, бо, на зло, зустрічаємо цю велич<br />
переважно в людей, яких ми висилаємо на розстріл.<br />
КОШОН (по х в и л и н і м о в ч а н к и д о д а є гл у х о ): Інколи потішаю сам<br />
себе, як це шляхетно: всі оті сиві священослужителі, що їх обурювала<br />
кожна її зухвала відповідь, усі вони впродовж дев'яти місяців,<br />
мавши над головою англійський меч, усе ж таки намагалися не<br />
зробити того, чого вже ніколи не можна буде направити.<br />
ВОРВІК: Е, без шумних фраз. У політиці нема речей, яких не можна<br />
було б направити. Повторюю Ексцеленції, що —у відповідний час —<br />
ми збудуємо їй у Лондоні чудесний пам'ятник. (Зверт аєт ься д о<br />
з а л о г и з Ш інону, яка п ід ч а с ц іє ї р о з м о в и з а й н я л а с е р е д и н у с ц е н и,<br />
ім п р о в із у ю ч и ін с ц е н із а ц ію п а л а т н о ї з а л і). Але, Ексцеленціє,<br />
погляньмо краще, що робиться тепер у Шіноні. Я безмежно<br />
погорджую нужденним боягузом Карлом, але цей тип завжди<br />
мене бавив. (В хо д ит ь К а р л о В а л ю а з о б и д в о м а к о р о л е в а м и й<br />
А н ь є с Сорель. Три в и со к і ков п а к и увихают ься н а в к о го нього).<br />
АНЬЄС: Алеж, Карле, це неприпустимо! Ти не можеш дозволити,<br />
щоб я появилася на цьому балю в такому одязі... Твоя коханка<br />
одягає торішній ковпак! Таж це був би нечуваний скандал!<br />
КОРОЛЕВА (п о в е р т а є й о г о д о с е б е ): А твоя королева, Карле<br />
Королева Франції! Що сказали б люди!<br />
КАРЛО (р о злігш и ся на троні, бавит ься більбокетом): Сказали б, що<br />
король Франції не має ні шеляга за душею. І це, зрештою, факт.<br />
КОРОЛЕВА: Уявляю собі, як сміялись би з нас дами англійського<br />
двору: княгиня Бедфорд, леді Ґлостер, не згадуючи вже про<br />
коханку кардинала Вінчестеру. О, ця одягається!<br />
АНЬЄС: Чи знаєш, що вони носять французькі фасони ковпаків<br />
раніше, ніж ми!<br />
КОРОЛЕВА: Цікаво, як вони виглядали б, якби не купували наших<br />
найновіших моделів і не копіювали їх!<br />
АНЬЄС: Як ти можеш таке терпіти, Карле Ти ж усе таки король<br />
Франції!<br />
45
Change language