Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

РЕЦЕНЗІЇ, АНОТАЦІЇ
СЛОВО ПРО «слово»
СЛОВО. Збірник 12. Об'єднання українських письменників "Слово",
1990, 230 стор.
Вийшов з друку дванадцятий збірник творів українських письменників
об'єднання "Слово", який включає літературу, мистецтво,
критику, мемуари і документи. У збірнику представлено 27 авторів.
Щодо прози, то найбільш вдалим у збірнику є твір Ігоря
Качуровського "Очі Атоса" (з родинної хроніки). Особисто для себе
відкрив доброго прозаїка, бо досі знав його як поета. І то, як
кажуть, прозаїка гарного ґатунку. Проза Качуровського — "інтелігентна",
в ній відчувається естетичний смак. Композиція твору і
сюжет побудовані в стилі хроніки, де домінуючим є зміна подій та
головний герой — сам автор. Співпереживання автора з іншими
героями робить твір "чутливою” прозою. Читається він легко, з цікавістю,
що і є однією з функцій літератури — розважати та
тримати читача у напруженні під час розповіді. На десятьох сторінках
автор встигає описати багато подій та характерів людей.
При чому робить це дуже просто, наприклад, такою фразою: "І
відразу з Юлії спали вовчі чари, і вона знову могла говорити і рухатись”.
Ці дитячі згадки на загальному тлі важкого життєвого
періоду автор висвітлює як позитивні сторони взаємин між
героями, де трагічне розуміється саме по собі, як і чисто людське.
"У череві дракона" — уривок з однойменної автобіографічної
повісти Миколи Руденка, де письменник поставив собі за мету відтворити
сірі будні ув'язнення. Одна справа знати, що Микола Руденко
"відбув" свій табірний строк, а друга — простежити, як проявляється
людина у складних обставинах життя, що його тримає
день у день. Ми бачимо суворі, прямі і разом з тим драматичні,
безкомпромісні, сповнені психологічного напруження, стосунки
в'язнів між собою та з людьми (з біологічної точки зору, а не з
моральної-) по ту сторону дроту. Дуже добре передана атмосфера,
коли в'язні відчувають перевагу перед своїми "охоронцями". Це викликає
повагу до автора та переконує у достовірності матеріялу. В
романі Солженіцина Архіпелаг ҐУ/Іаг говориться дешо про українців,
але це незначні епізоди. Микола Руденко у своїй повісті
показав уже розколотий архіпелаг, на клаптику якого жили ці
окремі "дисидентські" постаті. Але виникає ще одне питання,
особливо під час сучасної "перебудови": про відповідальність письменника
перед читачем. Цієї відповідальности не бере на себе
236