Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

подеколи публікують газети на користь популярности тих чи інших
політичних діячів, ставлюся досить таки скептично.
— В и , п а н е Фокін, д а в н ій апарат ник. У в а ш о м у оточенні також
по кищ о н е в ід б у л о ся к а р д и н а л ь н и х зм ін . Ч и н е станеться так, що й
о ч о л ю в а н и й В а м и у р я д з о с е р е д и т ь в с в о їх р у к а х р о з п о д іл ь н і
важ елі, за ли ш аю чи сь таким, сказат и б, б л а го д ій н и к о м
— Не станеться такого, що диктат Москви буде поміняно на
диктат Києва. Що ж стосується мене як давнього апаратника, слід
сказати, що в усіх цивілізованих країнах управлінець будь-якого
рангу користується підвищеною громадською повагою, вже не
кажучи про високу зарплату. Так, я — управлінець, і це моя професія,
як, утім, і професія шахтаря 20 років тому, про що ми вже
говорили.
— В и , п а н е п р е м 'є р е , хто: консерват ор, л іб е р а л , р а д и к а л ,
ліви й, п р а в и й , центрист Хто в и
— Передусім я — реаліст, котрий бере на своє озброєння
будь-які раціональні зерна, незалежно від того, хто їх вирощував.
Недавно один з народних депутатів на засіданні Президії Верховної
Ради України, враховуючи складне становище, в якому
опинилася республіка, сказав: треба, щоб ліві поправішали, а
праві полівішали. Я цілком згоден і з ним. Про які страйки нині
може йтися, коли на карту поставлено долю України
— Ч и н е в з я л и с я б в и оцінити р ів е н ь е к о н о м іч н о ї й ю р и д и ч н о ї
підгот ови ни ніш н ього у к р а їн сь к о го П ар л ям ен т у
— Певен, що Парлямент тоді лише почне по-справжньому, поділовому
працювати, коли із залі заберуть телевізійні камери.
Тоді при обговоренні медичних проблем виступатимуть медики,
а решта слухатиме, а з питань аграрної реформи виступатимуть
спеціялісти з сільського господарства. Тоді зникне із залі
популізм.
— Ч и н е м о г л и б в и перелічит и о сн о в н і п о м и л к и , що їх п р и ­
п уст и л ася к р а їн а в ц ілом у, а отже й У к р а їн а , за м и н у л і р о ки п е р е ­
б у д о в и
— Ну, ми про це говорили на початку бесіди. Якщо трохи детальніше,
так, передусім, слід говорити не про помилки країни, а
про помилки колишнього уряду. Найголовніша з них — як це не
парадоксально, але уряд Рижкова водночас надто поспішав і
надто запізнювався. Негативні результати таких непродуманих
акцій, як сумнозвісна антиалькогольна кампанія, введення
держприймання, прийняття закону про підприємство, підвищення
змінности тощо — загальновідомі. Проте я особисто допікав би
союзному урядові за одинадцять постанов, прийнятих від 1987 по
1990 роки, які спричинилися до необгрунтованого, шквального
зростання грошових доходів. Саме з цього все почалося. Саме ці
одинадцять союзних постанов остаточно доконали надкрихку
214