Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

виважених катренах і октавах поет зобразив невпинний хід людської
історії, завойовницькі походи ґаллів, ґоттів і антів, безперервні
заміни одних племен іншими, життя і побут наших прапредків. Музейні
експонати скеровують зір поета в сиву слов'янську минувшину:
Поважна мова врочистих вітрин.
Уривчаті передвіку аннали.
— "Ми жали хліб. Ми вигадали млин.
Ми знали мідь. Ми завжди воювали”.
Вдячним матеріялом для творчости Ольжича стають міти
("Змій"), середньовічне християнство ("Монастир”), тихий кабінет
вченого ("Робітня"). Ольжич у своїй Ріні є більше неоклясиком.
Його історичне мислення найглибше виявилося у розмірених гексаметрах
поеми "Був же вік золотий", підкріпленої аналогічним
епіграфом з Овідія: "Tertia post illam successit aenea proles". В пляні
Овідієвих Метаморфоз Ольжич відтворює в ній чотири основні
епохи історії людства — вік золотий, срібний, мідний і бронзовий. В
такому історіософічному підході український поет перегукується в
якійсь мірі з Шпенґлером, циклічне розуміння історії якого
сприйняв також з певними коректами М. Хвильовий. Саме
такий підхід і зближує Ольжича з Хвильовим у їх спільному
баченні України, становленому в якійсь мірі також на Книгах битія
кирило-методіївців. У збірці своєї революційної лірики Вежі
(1940) Ольжич внутрішньою напругою свого вірша виходить на
поле неоромантики. Тематично ця збірка зачерпнута вже з
живого галицького підпілля 1930-их років. Але й тепер його художні
засоби стримані й ощадні, мова — строга, уривчаста й лаконічна.
Цим всім він — поет виразно модерний, нової світоглядової
формації.3.
Найстаршим з групи поетів Празької поетичної школи був Юрій
Клен (Освальд Бурґгардт, 1891 — 1947), який творчо поєднав
"пражан" зі школою київських неоклясиків, до якої сам належав.
Будучи родом з німецьких колоністів на Поділлі, у вирі національного
пробудження на Україні в 1910— 192 0-их роках він став
українським поетом. Першим його твором був сонет "Сковорода”,
що його з іншими своїми віршами публікував у 1924— 1929 роках
в Радянській Україні. Там же багато перекладав із західніх літератур,
що теж споріднило його з неоклясиками. 1931 року в складі
письменницької делегації він від'їхав до Німеччини, де й залишився,
бо на Україні почалися репресії. З початку 1940-их років О.
Бурґгардт викладав слов'янські літератури у Карловому університеті
в Празі, де й видав 1943 р. збірку своїх високохудожніх
поезій Каравели. Перед нею вийшла октавами його поема про
68