Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

законів, не правосуддя боїмося. Боїмося дикої розправи нічим не
погамованих пристрастей. І не боїмося смерти. Боїмось повільного,
у муках душі і тіла, конання".
Нарешті видали посвідки ДП — щось на зразок тимчасового
пашпорта. У графі про громадянство стояло тяжко виборене слово —
бездержавні.
Суботній день хилився до вечора.
З офіційного радянського видання. Москва, 1949 рік: "Дякуючи
постійній турботі Радянського Уряду, близько п'яти з половиною
мільйонів радянських людей повернулося з закордону
на Батьківщину. Одначе не всім... випала така щаслива доля.
Хоч минуло вже понад чотири роки після закінчення війни, але
близько 400 тисяч громадян СРСР все ще перебувають закордоном
на становищі переміщених осіб... В більшості випадків
затримка в поверненні викликана не з їхньої вини, а з вини реакційних
елементів, що намагаються затримати радянських
громадян на чужині й відірвати їх від Батьківщини".
А переміщені особи дякували долі й тяглися до праці.
Благословлялось на понеділок.
*
Замість епілогу. 19 лютого ц. р. новообраний президент
Чехо-Словаччини Вацлав Гавел, виступаючи в Торонті перед
земляками, між іншим, сказав: "Ви — інтегральна частина
нашого народу. Хочу перепросити тих, кого у нас називали зрадниками.
Бо ви мусіли втікати, а зрадниками були ті, хто вас
вигнав".
29.VI.90
1. Улас Самчук, П'ять по дванадцятій. Записки на бігу. В-во Миколи
Денисюка (Буенос-Айрес, 1954).
2. Кость Панківський, Від Комітету до Державного Центру. В-во "Ключі”
(Нью-Йорк— Торонто, 1954).
3. Оксана Б. Соколик, "Президент ЧСР Вацлав Гавел в Торонті”,
Український голос, 4 червня 1990.
4. П. І. Дубровський, "Хочемо одного — бути вільними!”, Українська
земля, ч. 11, 1984 і ч. 12, 1985.
5. Оксана Буревій, "Лист до автора”.
6. "Ответьі на волнующие вопросьі советских граждан, находящихся
за границей на положений перемещенньїх лиц”. Москва, 1949, Управление
Уполномоченного Совета Министров Союза ССР по делам репатриации.
198