Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Величності, що ми з цим ніколи не погодимось.
КАРЛО (д о К о р о л е в и Й о л я н д и ): А що, не казав я Мої панове,
приймаю до відома ваші цінні поради і дякую. Розгляну, як надалі
покермувати цієї справою. Панове вільні. Авдієнція скінчена.
АРХИЄПИСКОП: Ваша Величносте, повторюю: не час тепер на
жарти.
КАРЛО: Бачиш, шановна теше, коли я один-єдиний раз промовляю
по-королівському — всі думають, що я бавлюся. (З н о в у р о зсід а єт ь­
с я н а троні, з б іл ь б о к е т о м у р у ц і). Тож дозвольте мені і далі
бавитись.
АРХИЄПИСКОП: Слава про чудодійство тієї дівчини наспіла сюди
ще перед нею самою. Це якесь незбагненне масове засліплення.
Кажуть, нібито на неї чекають уже навіть в обложеному Орлеані.
Веде її рука Господня. Бог вирішив, що саме вона врятує французьку
державу та прожене англійців за море... і всякі інші нісенітниці.
Провидіння Господнє вчинить так, що її прийме король, і ніщо не в
силі перешкодити цьому. Не розумію, чому всі так настирливо
вплутують Бога у свої справи. Ну, і розуміється, вона чинить чуда.
Ще б пак! Якийсь вояк вилаяв її за щось, коли вона прибула до
Шінону. Відповіла йому: "Не проклинай, бо ти вже незабаром
станеш перед обличчям Господа". Годину пізніше той дурень упав
у криницю на подвір'ї і втопився. І ось один необачний крок п'яниці
приніс цій дівчині більше слави, ніж великі воєнні перемоги нашому
Дінуа. Тепер усі — від останнього парубійка до найдостойніших
дам королівського двору — згідні в одному: шо тільки вона одна
може нас урятувати. Яка нісенітниця (К арло сів н а в к а р а ч к и на троні
й б а в и т ься б ільб окет о м ). Я обговорюю одну з найважливіших
державних справ, а Ваша Величність бавиться більбокетом.
КАРЛО: Ексцеленціє, мусимо врешті устійнити: або я бавлюся, або
володію. (Встає). Чи маю володіти
АРХИЄПИСКОП (зля к а н о ): Цього ніхто від Вашої Величности не
вимагає. Ми бажали тільки, щоб наші зусилля були визнані...
КАРЛО: Визнаю, оцінюю і... вважаю зайвими. Значить, усі хочуть,
щоб я цю дівчину прийняв, так
АРХИЄПИСКОП: Я цього не сказав, Ваша Королівська Величносте.
КАРЛО: Мене особисто вона не цікавить, ви це добре знаєте,
Ексцеленціє. Нудять мене незнані обличчя, занадто вже багато
нових знайомств. А зокрема Божі післанці рідко коли бувають
цікаві. Але хочу бути добрим володарем і порадувати мої народи.
Прийму цю візіонерку. Чи ви розмовляли з нею, Ексцеленціє
АРХИЄПИСКОП: Маю важливіші завдання, несучи на своїх плечах
увесь тягар відповідальности за державні справи.
КАРЛО: А я не маю ніяких важливіших завдань, крім цього (в к а зу є
н а більбокет ). Отож зустрінуся з нею, щоб заощадити Вашій
Ексцеленції турбот, і обіцяю розказати вам щиро, яке враження
51