СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Пізніше, в київський період свого юнацького життя, захоплював<br />
глядачів своїм вальсуванням з фігурами на льоду. Він був також<br />
добрим плавцем: легко перепливав Дніпро в Києві, запливав на<br />
Адолари в Гурзуфі, міг довго триматися на спині і навіть читати<br />
книжку. Влітку брав участь у грі в волейбол і крокет.<br />
Природа захоплювала його, дарувала йому душевну рівновагу,<br />
викликала поетичне надхнення. "Татуню" особливо зворушувала<br />
рання осінь, якій він присвятив багато прекрасних поезій.<br />
Він любив Україну усю, і свою рідну Полтавщину, і мальовниче<br />
Поділля. Найсильніші його поезії були надхнені цією жертвенною<br />
любов'ю. Як, наприклад, "Шехерезада II" або "Я полюбив тебе".<br />
Життєрадісний з природи, він спочатку вірив у революцію, як українське<br />
національне відродження, але швидко побачив, що замість<br />
відродження почалось руйнування України. Тому його вірш "В село”<br />
звучить мінорно:<br />
Блискучий сніг, колючий вітер,<br />
гудуть натягнуті дроти.<br />
Шляхів нема, немов хто витер,<br />
і важко проти вітру йти...<br />
Моїм першим знайомством з Чорним морем був дитячий курорт<br />
Люсдорф біля Одеси. Ми їздили на курорти до Криму (Ялта,<br />
Гурзуф, Місхор). Одного ранку в Гурзуфі татуньо і його приятель Абрашка<br />
поїхали човном далеко в море і взяли мене з собою. Несподівано<br />
нас оточила велика зграя дельфінів, які перекидалися<br />
навколо нас і могли легко перекинути човен. Абрашка дуже перелякався,<br />
а татуню зі мною почав голосно співати і дельфіни нас покинули.<br />
На Кавказі ми теж відвідали курорти (Сочі, Сухумі, Гагри).<br />
Влітку 1930 року у Сочі була написана ціла низка сонетів:<br />
"Спустившися на саме дно копальні", "На могилі Руданського",<br />
"Грановському", "Чудо", "Київ", "Чернігів".<br />
Ми жили на дачі (вікна якої виходили в помаранчовий садок)<br />
високо на горі. Тому кілька разів на день ми спускалися до самого<br />
моря і до нашої їдальні. Ми часто ходили до чудового ботанічного<br />
парку, де нас вражали Грандіозні дерева. Тут ми вечорами спостерігали,<br />
як розцвітала "Victoria Regia", цвіт якої татуньо описав в сонеті<br />
тієї ж назви:<br />
Три ночі ти, красуне величава,<br />
цвітеш, розклавши на воді листи,<br />
великі і округлі, мов щити,<br />
а серед них хрещатий Лебідь плава.<br />
188