Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ВСТУП ДО ШИРШОЇ ДИСКУСІЇ НА ТЕМУ
ПЕРЕКЛАДАННЯ З ОДНІЄЇ МОВИ НА ІНШУ
Гзл я Кош арська
Німецький поет і мислитель Йоган Ґете окреслив процес перекладання,
як неможливий, але необхідний і дуже важливий. Коли він
називав перекладання "неможливим", то, напевно, хотів підкреслити,
що ніякий переклад не може точно відповідати оригіналові.
Та перекладання з однієї мови на іншу таки необхідне і важливе, а
доказом цього є його довга історія, бож люди займаються перекладами
з того часу, як вони володіють більш ніж однією мовою.
Лише порівняно недавно лінгвісти визнали як факт, що мова —
це щось динамічне, що ввесь час міняється. Це привернуло їх увагу
до внутрішнього механізму перекладання і примусило
застановитися над складом знання в цій ділянці науки. У зв'язку з
великим зацікавленням лінгвістикою та експериментами з машинними
перекладами, у 1950-их роках у Східній Европі і повільніше в
англомовному світі розрослися різні курси та студії над перекладанням.
Виникли різні теорії перекладу. Однією з найцікавіших є
теорія динамічної еквівалентности американця Е. Найди,1 яка
підкреслює комунікаційний підхід до перекладання, радше ніж семантичний.
Ця теорія насвітлює загальний ефект або враження від
перекладу, який має дорівнювати оригіналові, а менш звертає увагу
на семантичну точність.
Подібно ставиться до теорії перекладу Роксоляна Зорівчак, праці
якої на цю тему вийшли в Радянському Союзі, де методологічною
базою для всіх досліджень, навіть перекладу, досі була філософія
Маркса і Леніна. Але погляди Р. Зорівчак цікаві тим, що вони подібні
до Найдиних, бо вона пояснює, що оригінальний текст має
бути'прийнятий як цілість, а не як сума окремих елементів; до цього
треба підходити, як до одиниці, а не як до окремих складників,
які механічно сполучаються. Кожний окремий елемент має свою
функцію, призначену автором. Ця функція має дві сторони: комунікаційну
та естетичну. У меґаобразі, макрообразі і в кожному мікрообразі
твору реалізується ця функція елементів і структур.2 Через це
ціль перекладача — не скопіювати склад елементів і структур оригіналу,
а радше зловити і передати ефект їхніх функцій у перекладній
мові. Бож можна перекласти текст, дотримуючись формальної
відповідальности щодо семантики слів та синтакси, а значення
втратити або схибити. Тож динамічна еквівалентність — це термін
для "доброго" перекладу, в якому сама форма тексту може бути набагато
змінена, але значення і ефект оригіналу збережені.
60
Доповідь прочитана у Канберрі (Австралія) на конференції НТШ.