Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Хоч, певно, перехід зрівняв би їх знов
Протоптаним виглядом сірих доріг.
А того дня вранці лежали вони
Однаково в листі, без чорних слідів,
І в другий день першим у світ далини
Пішов я, і знаю — з доріг гущини,
Мабуть, вже не вернусь до цих двох шляхів.
Колись із зідханням про це розповім
В далекім майбутнім, по довгих літах:
Шляхи розійшлись на розпутті ліснім,
Я вибрав один, непризначений всім,
Різниця велика на ціле життя.
Переклав з англійської Євген Крименко
Аскольд Мельничук
ЕМАЛЬОВАНА СКРИНЬКА
(подарована моїй матері гостем з України)
Це країна й оселя,
яких я ніколи не бачив, —
чудна, дрібничкова пам'ятка людськости,
морська зірка, цина, пурпур і зелень,
прадідівський садок із доби, на зелень багатшої —
зупиняюсь при дубі, котрий весна,
мов жаждива коханка, припавши вустами,
збудила.
Я уявляю
десь поза тим деревом
дім, і у нім
сторожке, самотнє дитя,
крилатих бабок,
що рівномірно підносяться й падають, як заведені поршні,
понад спіненим ручаєм.
Мати пече хліб при відкритім вікні,
щось мугикає стиха до надвечірнього сонця.
Батько люлькою пахкає,
дитину напучує:
"Плекай пшеницю й сумління.
Як скрута притисне, можеш
12