СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Прискорені темпи с о ц іа л іс т и ч н о го будівництва поряд з<br />
ентузіястичним устремлінням мас містили небезпеку нівелювання<br />
особистости. Прекрасна ідея і могутня держава давили і<br />
підіймали своєю надлюдською неосяжністю. Море гасел, наказів та<br />
закликів поглинало доцільність щоденної скромної праці, первинність<br />
природних почуттів та потреб, вікових законів співіснування.<br />
Сценічний простір розділено навпіл. З одного боку — двір будинку<br />
Трібуле: грубо збита дерев'яна лава і сходи, що ведуть<br />
нагору — чи на горище, чи на терасу; з другого — умовне зображення<br />
королівського палацу: на фоні чорної стіни праворуч викарбовано<br />
білий абрис арок, зверху нависає королівський герб. Над<br />
усім домінувала чорна рухома оксамитова завіса. "Особливо гарна<br />
оксамитова чорна завіса, що повзла вверх, — читаємо в рецензії<br />
на виставу. — Вона робить три діла відразу: посилює враження<br />
«ночі-чорнильниці», підкреслює грозу й зливу, і попереджує своїм<br />
погрозливим провалом про трагічний кінець" (Пролетарий, Харків,<br />
ЗО березня 1927).<br />
Блянш-О. Даценко і блазень Трібуле-Й. Гірняк самітньо<br />
протистояли величезному холодному світові, що їх оточував. Чітка<br />
несподівана інтонація, перенаголошене слово, "перетворений"<br />
(термін Курбаса) гіперболізований, експресивний жест, підкреслені<br />
рухливі вуста і пронизливий погляд трагічних очей на вибіленому<br />
обличчі Трібуле, вдягненого в яскраве вбрання блазня-горбуна,<br />
двірської ляльки. Гра Йосипа Гірняка — одного з найталановитіших<br />
акторів театру Леся Курбаса — інтелектуала, лицедія —<br />
"розумного арлекіна" (термін Курбаса) — нервового, збудливого,<br />
виразного, — являла собою справжній психологічний гротеск.<br />
Дочка Трібуле Блянш перетворилася у спектаклі на мовчазний<br />
персонаж. О. Даценко-Блянш будувала свою ролю на лаконічній<br />
пантомімічній грі. В листі до автора актриса згадувала, що для неї<br />
особливо важливим "не загубити внутрішньої зосереджености" в<br />
цій ролі. "Блянш не говорила, але слухала (це був її «прийом»,<br />
завжди була активна в цьому, звідси і особливості її поведінки і ні<br />
в якому випадку не було... в цьому характері її пластики ніяких<br />
ілюстративних і побутових жестів". На образі Блянш лежав знак приреченосте<br />
Мрійлива, меланхолійна Блянш-Даценко грала на флейті<br />
й вслуховувалась в її ніжні звуки.<br />
Театральна естетика Курбаса ґрунтувалася, як вже говорилося,<br />
на синтезі різних художніх стилів і методів. Поєднання<br />
експресіоністської загостренности й романтичної трагедійности<br />
властиве більшості вистав "Березоля". Для Курбаса "німецькі<br />
експресіоністи при всій їхній одірваності від справжнього стержня<br />
історії, були типовими активістами, які щось од світа хотіли,<br />
якимсь хотіли його бачити, якось змінити” (Лесь Курбас, "Сьогодні<br />
122