Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Євген Бачинський та Йосип Пеленський, Яніна Леваковська, Гелена
Шрамм, Ольга Шагінян. Під впливом Бойчука були також Василь
Коцький та Антоні Бушек, які не належали до ''школи''.12
У майстерні Бойчука швидко забувався попередній
малярський досвід, набуті в різних мистецьких закладах способи,
колишні погляди й захоплення тепер здавалися легковажними. З
відданою увагою вслухалися учні в переконливі пояснення
улюбленого наставника, шо ґрунтувалися на глибокому знанні й
багаторічних міркуваннях:
У VI віці візантійське мистецтво прибирало точний канонічний вигляд.
Це розквіт, краща доба старо-еллінського напряму. З XI в. вона слабне у
Візантії. Ніби застигає в раз одлитих формах. Ховається до монастирів.
Переходить до інших країв, особливо на Русь-Україну. [...] У половині XV в.
Візантію завоювали турки. Але саме тоді візантійське мистецтво процвітає
на Україні.
Візантійщина для України не чужа. Візантійська культура
перетворилася з нашою культурою, може, тисячолітньою. Український
народ у своїх кращих колективних творах надає таке саме розуміння
мистецтву, як і ми. Треба лише аналізувати, дивитися, у який спосіб
переводиться в дійсність, який має містично-ідеалістичний смак, як
розкладається на площині, як витворюється національний тип. Мистецтво є
творчістю, а творчість це життя!
Творчість сучасних окремих артистів-малярів не є проявом дійсного
мистецтва. Треба її поглибити і пристосувати до всіх без винятку проявів
людського життя. Правдиві твори мистецтва мусять бути уняті в синтетичну
форму, уґрунтовані на спостереження поколінь, обняті в національну форму
і традиційно переказувані нащадкам. Треба боротися з поглядами
сучасної суспільности. Виховувати її на кращих, справді естетичних зразках.
Бо який попит — така продукція Артизм мистецтва мусить панувати у всіх
дрібницях життя. Що більше — артист мусить бути ремісником-творцем!
Треба пристосувати стиль, декорацію, зміст, вигляд до живої дійсности.
Чому ми, українці, маємо найбільше може даних, щоби взяти на себе таке
завдання Тому, що ми маємо невичерпні джерела зразків у іконах,
мозаїках, фресках, архітектурі, різьбі, скульптурі, вирізуванні, вишиванках,
гончарстві, вибійках, писанках, килимах і т. д. А також у пісні, музиці,
мелодіях, танцях, обрядах, казках, думах, у мові... Це є наші неоціненні
скарби, у котрих є вже уся синтеза малярства національного, синтетичноукраїнського!
Треба тільки мати свідомість і вміти з цього матеріялу
користати,..”13
Теорія Бойчука зросла з потреби "великого" мистецтва. Він
знаходить його в мистецтві імпресіонізму, позбавленому
суб'єктивізму, скороминучої настроєвости.
84