Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ліковані у видавництві "Радянський письменник” окремою
книжкою — Бо то не просто мова, звуки..., яка року нинішнього відзначена
республіканською Шевченківською премією.
Сьогодні Іван Дзюба — один із найпомітніших українських громадських
діячів. Його вболівання за долю України позбавлене вузькости,
притаманної деяким виразникам псевдопатріотичних захоплень
і замилувань. Його патріотизм живиться розумінням висоти
критеріїв світової культури й орієнтований на ці критерії. Між тим
ситуація з мовою і літературою склалася така, шо вже саме їхнє
існування потребує виборювання і підтримки. Аналізуючи це становище
в одній із статтей згаданої вище книжки, І. Дзюба, зокрема,
пише:
Зайдіть до будь-якої книгарні, і неодмінно станете свідками такої
сцени: дитина просить купити якусь гарно розмальовану книжку, а батько
чи мати сердито заперечують: "Зто же на украинском язьіке!" І самі книгопродавці
на ваше запитання: чи є така й така книжка, можуть відповісти:
”Есть, но на украинском язьіке!” Душа болить і сором пече від такого. Хто ж
нас поважатиме, якщо ми самі себе не поважатимемо
Так, справді, у І. Дзюби вічно "хвора” совість. "Душа болить і сором
пече” — мабуть, саме ці слова найточніше виражають його
творчу спонуку й розкривають причину його повсякчасного
мимовільного "випадання” з літератури в політику і громадську
роботу, коли доводиться братися за все, що в даний момент є найважливішим
для культури, зокрема — й за невдячну, "чорну” роботу.
Вони ж, ці слова, пояснюють і те, чому інші небайдужі, шануючи
його, дослухаються до його думки й гуртуються коло нього.
183