Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Мої дні звернули увагу відомі на той час літературознавці, критики,
зокрема Юрій Клен, Авенір Коломиєць, Григорій Шевчук.
Юрій Клен привітав появу першої збірки ліричних поезій Бориса
Олександрова так:
Вірш у Олександрова такий легкий і плинний, який рідко подибуємо у
молодих поетів; це співучість, яка нагадує співучість Сосюрину. Переклади
його вдалі, і найбільше вражає, що в кожному випадку він віддає й ритм
(не лише розмір!) оригіналу. Досить порівняти "Парус” Лєрмонтова, де на
диво точно у перекладі віддзеркалено всі ритмічні лінії первотвору. Не
обійшлося й без впливу неоклясиків. Вражають музичністю такі рядки, як
’’холодила чоло моє ніч”, "І похилить тихо свої віти / До землі прозорий
виноград”, ”У розлогих полях золотої шукав самоти". Поет стоїть ’’біля
чорних ворот” і чекає ’’химерної долі”, він чекає "животворчих пожарів”, для
нього "осипається перлами день”. Багато любовної лірики, вірші про
дівчину ”з голубими далями в очах” ... Важливо те, що в поета є смак, що є
ґрунт для дальшої розбудови, що є прекрасна співучість та органічне
відчуття ритму, що пульсує в нього в крові.1
Вагомість цієї першої збірки Олександрова найвиразніше
висловив тоді Григорій Шевчук. У рецензії під назвою "Намисто
настроїв" він ствердив:
Лірична обдарованість поета незаперечна. Він уміє схоплювати ледве
відчутний настрій, він легко і плавно володіє канонічним віршем, він часом
добре композиційно будує поезію, даючи вмілу пуанту в кінці ("Коні”,
’’Замок”). Він уміє надати події дня загальнішого звучання, творячи річ
неодноденного звучання. Мова його поза окремими ляпсусами культурна,
рима витримана й багата.2
У 1965 році появилася друга збірка поезій Бориса
Олександрова Туга за сонцем (видана Об'єднанням Українських
Письменників "Слово").
Ця збірка поезій Бориса Олександрова хоч і появилася майже
двадцять років після першої, проте, враховуючи все, шо зробив і
чого досягнув поет у різних ділянках, починаючи з письменницької,
наукової і кінчаючи чисто громадською, показує, що поет досягнув
значних успіхів, дарма що часто це не рахується. І мав він ці
досягнення як науковець, бібліотекар, редактор, гуморист, лектор,
організатор, дорадник і як приятель. Не забував він і поезії. З нею
знаходив і себе. Він був свідомий того, що з кожною новою
книжкою до письменника, а особливо до поета, критика ставиться
з підвищеною вимогою. В цьому він не був винятком. Та, власне,
розуміючи це, поет не зраджував себе.
Критика і цього разу привітала його чергову збірку. Так,
200