Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

НАЙВРОДЛИВІШИЙ У СВІТІ ПОТОПЕЛЬНИК
Ґзбрієль Ґарсія Маркес
Дітям, які першими помітили в морі темний загадковий предмет,
що наближався, здалося, ніби то ворожий корабель. Потім вони
побачили, що на ньому немає ні прапорів, ні щогол, і вирішили, що
це кит. Та коли предмет викинуло на берег, дітлахи очистили його
від водоростей, волокнистих медуз, мертвих рибок, усілякого
мотлоху, який поналипав, наче після корабельної аварії, і лише тоді
збагнули, що то потопельник.
Вони бавилися ним цілий день, закопуючи в пісок та
викопуючи його звідти, поки хтось із дорослих випадково не
звернув на них уваги і не сполошив селище. Чоловіки, які принесли
потопельника до найближчого дому, відзначили, що той важить
більше, ніж усі відомі їм досі мерці, — майже як кінь, — і вирішили,
що він, либонь, дуже довго плавав і навіть в кістки проникла вода.
Коли його поклали на підлогу, побачили, що той набагато більший
за всіх чоловіків і ледве вміщується в домі, але подумали, що деякі
потопельники, певно, не втрачають здатности рости і після смерти.
Він пахнув морем і, оскільки шкіра була вкрита панцирем із
слимаків і мулу, тільки форма тіла дозволяла припускати, що воно
належить людині.
Ще й не обмивши його лице, можна було збагнути: небіжчик не
тутешній. Селище налічувало якихось два десятки дощатих осель із
кам'янистими патіо без квітів, розкиданих уздовж пустельного
мису. Землі на нім обмаль, і матері завжди боялися, аби вітер не
заніс дітей у море, а небагатьох небіжчиків — з тих, що тут
померли, скидали зі скель у прибережні води. Море ж було спокійним
і щедрим, і на всіх чоловіків вистачало семи човнів. Отож, коли
знайшли потопельника, досить було подивитись їм один на одного,
аби впевнитись, що всі на місці.
Тієї ночі не вийшли в море. Чоловіки подалися до сусідніх
селищ розпитати, чи не пропав там, бува, хтонебудь, а жінки
лишилися біля потопельника. З допомогою листя дроку вони
зішкребли з нього мул, очистили волосся од морських рачків і
вичесали слимаків рибними тертушками. Тим часом визначили, що
водорості, які на ньому, — водяться в далеких морях і в глибоких
водах, а одіж до того подерта, наче йому довелося плисти
лябіринтами коральових рифів. Вони визначили також, що він
мужньо стрів смерть, оскільки на обличчі не було виразу самот -
ности, властивого людям, які потонули в морі, ані огидної
жалісливої міни, характерної для потонулих у річці. Та лише цілком
очистивши його, усвідомили, що це за людина, і від того в них
14