Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

викликав до себе Михайла Бойчука затверджувати ескізи фресок,
як регулярно представники влади приходили спостерігати за
роботою. Через 45 років художниця розповідає про відвідини Й.
Косіора, "невисокого, голова непропорційно велика, геть лисого, з
трошки витришкуватими очима”, який зробив влучне зауваження:
"Подивіться, які вони у вас молодці! А де ж такі, як я"66
Оксана Павленко нічого більше не додає. Та, порівнюючи
фотографії величезного картону Свят о в р о ж а ю (М. Бойчук, К.
Гвоздик) і вже закінченої фрески, знаходимо в останній свіжі
доповнення — портрети Сталіна, Постишева та Косіора, якими
"озброєні” зраділі колгоспники. Напевно, саме для цих доповнень
була викликана портретистика М. Юнак. (В ті ж роки М. Бойчук
виконує подібний картон для панорамного килима О бж инки,67 ідо
потрапляє на Республіканську виставку українського народного
мистецтва 1 936 року).68
Поруч з встановленим картоном Свят о в р о ж а ю зфотографований
сам Михайло Бойчук — понура постать, засмучене лице,
пронизливий погляд на глядача. Можливо, в ньому —усвідомлена
наруга
Складний вираз на обличчі товариша відтворив Б. Кратко у
скульптурному портреті, що дійшов до нас єдиною репродукцією в
каталозі. Він зобразив митця, який прагнув і вмів чути минуле й
творити для майбутнього. Зобразив розгубленим, з примусовою
усмішкою на устах — Бойчука, шо зрадив бойчукізмові...
Моральна й фізична страта художника, смерть його друзівмитців,
загибель їх творів не викреслили бойчукізму з історії
мистецтва. Він відроджується, мов фенікс, постає з попелу.
Серед митців на східніх, а особливо на західніх землях України
і в творчих лябораторіях тих, хто живе поза Батьківщиною,
спорадично та, можливо, закономірно поновлюються спроби
зачерпнути з живих ще джерел, з яких черпав свою духовну силу й
розуміння етичної природи творчости Михайло Бойчук.
Адже культуру народу, поки він живий, знищити неможливо.
Тому львівська виставка була присвячена не лише бойчукістам
та їх мистецтву, розпорошеному, призабутому, недостатньо
дослідженому, але й тим, хто, усвідомлюючи значення цих
духовних цінностей для історії культури, зберіг їх, часом ціною
значних особистих зусиль.
1. Є. Бачинський, "Мої зустрічі та силюети українських малярів і
різьбарів на чужині. Спомини старого емігранта за роки 1908-1950”, Нові
дні (Торонто), вересень 1952, стор. 19-20
2. Витяг з 6 червня 1960 р. з академічного звіту про навчання М.
114