Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

втратила відчуття часу...
БАТЬКО (ш а р п а є її, кричит ь): Ага, втратила відчуття часу. А може
ти ще щось втратила, тільки боїшся признатися, підла дівко! (Трясе
н е ю ): Хто ж це так помішав тобі відчуття часу Говори, негіднице!
Ти тут з кимось прощалася, як я прийшов. Я тільки не встиг
побачити, з ким. Хто це був Говори, бо кості поламаю! Хто це був,
питаю!
ЖАННА: Святий Михаїл.
БАТЬКО (б 'є ї ї в л и ц е ) : Ось тобі! Це навчить тебе, як з батька
глузувати. З святим Михаїлом зустрічається вона увечорі в полі. А
вдома всі турбуються і ждуть тебе. Любощів уже забаглося, до
парубків тобі спішно, ледащице, замість батькам у роботі
допомагати і вийти заміж за порядного хлопця, якого я тобі
виберу. Отож знай: твоєму вигаданому святому Махаїлові я
вилами живіт розпорю, а тебе втоплю у річці, як щеня!
ЖАННА (п ід ц іє ю з л и в о ю л а й к и в ід п о в ід а є сп о к ій н о ): Батьку, я не
вчинила нічого поганого, і це справді святий Михаїл розмовляв тут
зі мною.
БАТЬКО: А як прийдеш додому з животом і покриєш ганьбою
прізвище батька, і матір свою в могилу заженеш, і братів примусиш
піти від сорому в солдати, — тоді скажеш, що це Дух Святий
зробив, так Стривай, поговорю я з нашим священиком, бо грішиш
не тільки розпустою, але й блюзнірством. Здохнеш у монастирському
льоху на хлібі й воді.
ЖАННА: Батьку, присягаю тобі на Христа, що це правда. Вже давно
вони з'являються і кличуть мене. Завжди в полудень і ввечорі, коли
лунає церковний дзвін, коли я найглибше поринаю в молитву, коли
я найчистіша серцем і найближча до Господа Бога. Це не брехня.
З'являються мені святий Михаїл, свята Маргарита і свята Катерина.
Розмовляють зі мною, відповідають на мої питання, і всі троє
кажуть мені те саме.
БАТЬКО (ш т овхаючи її): Чому з тобою мав би розмовляти святий
Михаїл Чи він розмовляє зі мною Якби він мав нам щось
сказати, то звернувся б хіба до мене — голови родини!
ЖАННА: Батьку, батьку, замість кричати, спробуй нарешті зрозуміти
мене. Я така самітня, така мала. А це так невимовно важко... Вже
три роки чую я Голоси, три роки борюся з ними, а вони завжди
кажуть те саме. Я вже не можу протиставитись їм і мусітиму
зробити те, чого вони від мене вимагають.
БАТЬКО: Га, якісь Голоси чуєш На те я працював усе життя, на те
трудився над вихованням дітей, щоб моя дочка чула якісь Голоси
ЖАННА: Я мусітиму погодитись, вони кажуть, що далі баритися
годі.
БАТЬКО: 3 чим баритися, дурепо Що тобі кажуть ті твої Голоси!
ЖАННА: Кажуть, щоб я йшла рятувати французьке королівство,
33