Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

М И С Т Е Ц Т В О
БОЙЧУК І БОЙЧУКІСТИ, БОЙЧУКІЗМ
О л ен а Р іп к о
В культурі XX століття важко, здається, знайти ім'я більш
мітологічне, ніж Михайло Бойчук. Вже багато десятиріч міт існує
сам собою, розгалужується, набирає різноманітних суспільних та
емоційних забарвлень. Спроби професійних оцінок за майже
повною відсутністю оригіналів, стали подекуди просто повторенням
позитивних або негативних прижиттєвих інтерпретацій діянь
Бойчука часів запеклої боротьби ідей і, можемо додати тепер,
амбіцій. Як кожна стійка мітологема, позбавлена конкретної плоті,
легенда Бойчука перетворилася у радянській історії культури в
явище суспільно-етичне. Поступово вона набула образу зневажених
і знищених ілюзій, зробилася пробним каменем для визначення
скоріше етичних, ніж естетичних позицій, стала символом віри.
З іменем "бойчукісти" теж відбулася виразна аберація. Михайло
Бойчук (і в цьому унікальний) був артистом-учителем за покликанням.
"Школа Бойчука” — не заклад, це був він сам зі всією
широкою системою мистецьких поглядів, ідейних принципів і
методики роботи — вдосконалення й самовдосконалення. Школа
Бойчука, як рухливий організм з міцними внутрішніми зв'язками,
чутливий до суспільних процесів, жила своїм життям і в той же час
постійно еволюціонувала в середовищі. Школа існувала скрізь, де
був Бойчук — в Парижі, у Львові, Києві, Одесі, Харкові. В учняхколегах
генеза вчителя відбивалася повніше, оскільки Бойчук був
значно продуктивнішим педагогом, ніж митцем.
Політично-свавільний герметизм радянської історіографії
привів до звуження понять "бойчукісти”, "Школа Бойчука", і
обмеження їх одним, останнім періодом діяльности митця,
найбільш упереджено й безапеляційно критикованим, в значній
мірі неадекватним і критичним в розумінні його занепаду й фіналу.
Означення "бойчукізм" постало, як це бувало в історії, з
брутальної клички. Зберігаючи в такий спосіб елемент драматизму
конкретної історичної ситуації, це визначення згодом не лише
об'єднало діяльність видатного українського художника Михайла
Бойчука, усіх учнів та послідовників, але вийшло за її межі. Воно
переростає у світоглядний термін, який обіймає одну з найбільш
розроблених версій теорії творення нового мистецтва, актуальних
від початків століття тривалий і необмежений час.
Інтернаціоналізація світової культури, яку так енергійно
76