Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

станеш знаменитим у цілій Франції.
БОДРІКУР (непевно): Невже
ЖАННА: Знаменитим. Я тобі кажу, Роберте. Та й не тільки я.
Побачиш, незабаром усі говоритимуть про тебе: "Знаменитий, і
який при цьому практичний, як кожен великий політик!”Ти кажеш
сам собі: Я, Бодрікур, не дуже вірю, шо це Бог її надхнув, але вдаю,
ніби вірю в це, і відсилаю її до них. Якщо вони в це повірять, то
вийде на одне. Саме завтра маю післати кур'єра до Буржу...
БОДРІКУР (враж ено): Хто тобі про це сказав Це ж таємниця!
ЖАННА: Нічого, я розвідала. (П р о д о вж ує). Призначаю охорону з
шістьох смільчаків, даю їй коня й відсилаю малу з кур'єром. А в
Шіноні — я її знаю — вона сама собі дасть раду. (Д и в и т ься н а
Б о д р ік ур а з захоп лен н ям ). Ну, знаєш, Роберте...
БОДРІКУР: Що таке
ЖАННА: У тебе й справді не абияка голова, коли ти так лепсько все
це придумав!
БОДРІКУР (стомлений, вит ирає піт): Безперечно.
ЖАННА (запо б ігли во): Тільки ж, прошу, коня мені дай спокійного, бо
я ще не вмію їздити.
БОДРІКУР (сміється): Кості собі поламаєш, моя панночко.
ЖАННА: Ніколи. Святий Михаїл підтримає мене. А втім, давай,
поб'ємось об заклад. Ставлю чоловічий одяг проти ґудзя на носі.
Накажи привести на подвір'я двоє коней. Поїдемо чвалом. Якщо
впаду з коня — перестаєш мені вірити. Добре (П р ост я гає й о м у
руку). Ну ж, прибий. Не будь свинею.
БОДРІКУР (встає): Гаразд. Трохи руху мені пригодиться. Я ніколи
не уявляв, що думати — це така важка робота. (Г у к а є ). Будус!
(Входить вартівник).
БУДУС (п оказую чи на Ж анну): Вкинути її у підвал
БОДРІКУР: Ні, йолопе. Даси їй штани й приведеш нам двоє коней.
Погарцюємо.
БУДУС: А засідання ради Уже ж четверта година.
БОДРІКУР (г о р д о ): Завтра. На сьогодні маю досить думання.
(Виходят ь обоє. П р о х о д я ч и п о в з з д и в о в а н о г о варт івника, Ж а н н а
в и со л о п л ю є й о м у язика. Зникають у нат овпі в гл и б и н і сцени).
ВОРВІК (ідо с л ід к у в а в з а ц іє ю сцен о ю , р о з в е с е л е н и й зверт аєт ься
д о Кош она): Безумовно, щось у цій дівчині було. Мені дуже подобалось,
як вона спритно напустила блахмана цьому дурневі,
вмовляючи в нього, ніби це були його власні думки.
КОШОН: А на мій смак, ця сцена була перешаржована. У Карла їй
доведеться придумати щось дотепніше.
ВОРВІК: Ексцеленціє, у наших фахах і ви і я вживаємо тих самих
методів, що й Жанна. Бо що таке влада Адже всяка влада над
людьми — це ніщо інше, як тільки вмовляння в дурнів, нібито те, що
ми їм підсовуємо, це їхні власні думки. Божа інтервенція тут
43