Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

робітничих і солдатських депутатів з національного питання з 5
грудня 1917 p., запропонована більшовиками. В ній міститься
заклик до робітників, солдатів і селян взяти найактивнішу участь у
виборах до українських Установчих зборів і голосувати за списки
не національного самовизначення, а "революційного інтернаціоналістичного
соціалізму".30
Таким чином, проголошення Радянської влади, ігноруючи волевиявлення
українського народу, не могло не відбуватися шляхом
ігнорування формально-юридичного боку справи. Головним порушенням
правових норм було проголошення Радянської влади
замість проголошення національної незалежности Української
Народної Республіки. Тому Радянська влада була владою меншости
над більшістю. Вона мала цілковитий процентристський характер.
І, звичайно, уряд, створений так званим з'їздом, Народний
секретаріят, позбавлений підтримки народу ("Називали
себе урядом, — згадував В. Затонський, — та самі до того ставилися
трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд
був без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада
нас не визнавала. Апарату жодного...”),31 міг мати тільки маріонетковий
характер, не маючи національного ґрунту. Він був створений
"по случаю", тобто мав єдине завдання: організувати
боротьбу з Центральною Радою, значить, із прагненням українського
народу до незалежности. Про це сказано в одному з
листів Народного секретаріяту до уряду РРФСР, написаному у
квітні 1918 p.: "... Народний Секретаріят завжди намагався об'єднати
для боротьби з Центральною Радою трудящі маси місцевостей,
на які посягає ця Центральна Рада”.32 Про маріонетковий
характер Народного секретаріяту свідчить також резолюція І з'їзду
Компартії України "Про Народний секретаріят":
Враховуючи: 1) що повстання на Україні розвивається не під лозунгом
відновлення влади Народного Секретаріату, а під лозунгами відновлення
Радянської влади на Україні і об'єднання Радянської України
з Радянською Росією; 2) що Народний Секретаріат, який... не зміг стати
в період громадянської війни на Україні її організуючим центром, не є
тим бойовим прапором, за яким могли б піти широкі маси; 3) що існування
Народного Секретаріату, як центра Радянської влади, в умовах відсутності
Рад як органів влади на місцях, є шкідливою фікцією, що веде до
самообману мас, І з'їзд комуністичних організацій України постановляє:
оголосити Народний Секретаріат розпущеним.33
Таким чином, більшовики України, виконуючи вказівку Центру,
нав'язали українському народові владу, яка суперечила його волі
до незалежности. І оголосивши війну Центральній Раді, ця влада
прийняла до неухильного виконання анексіоністський плян
Центру: знехтувати волею українського народу і проти його волі
133