КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
ньому кінопроцесу в Україні, імена таких авторитетних науковців та знавців
екранних мистецтв, як Вадим Скуратівський, Оксана Мусієнко, Лариса
Брюховецька, Сергій Тримбач, Олександр Рутковський, Володимир
Войтенко, Олег Сидор-Гибелінда. До цього поважного переліку слід включити
молодих дослідників вітчизняної «десятої музи», яких чимало, що
свідчить про неабиякий інтерес до теми. Проте, на жаль, тенденції актуальної
перехідної доби в кінематографі України досліджені ще недостатньо,
насамперед внаслідок малої часової дистанції та рухомості процесу, який
перебуває у постійному розвитку. 16 років самостійного існування — для
молодої держави вік, що асоціюється із входженням у зрілість, отже може
вважатися цілком закономірним інформаційним приводом озирнутися
на особливості розвитку кінематографа за цей період. Тим більш цікаво
простежити траєкторію руху вітчизняного кінопроцесу з певної часової
відстані, ніби озираючись назад на два найближчі десятиліття. Погляд
з позицій початку ХХІ ст. напевне сприятиме виявленню розбіжностей
та суперечностей у етико-естетичних оцінках окремих творів та авторських
поглядів у порівнянні з тим, як сприймалась ситуація «зсередини»
того чи іншого історичного зрізу. Сподіваємось, це надасть дослідженню
додаткових вимірів, оживить його драматургію, а головне — актуалізує
бажання переглянути ті чи інші твори «новими очима», спровокує дискусію
навколо вітчизняного кіно. Усвідомлюємо: кожна точка зору — лише
певна модальність, своєрідна провокація. Отже, усі викладені міркування
автора презентують насамперед його особисту версію сприйняття перебігу
кіноподій, лише одну з безлічі можливих. Принцип варіативності стосується
і рецензування фільмів, оскільки наш час інтерпретацій передбачає
стільки незалежних точок зору на твір, скільки глядачів. За відсутності
домінантного дискурсу, всі ці погляди позиціонують себе як рівноправні.
Насправді ж будь який учасник Інтернет-форумів має навіть більше шансів
бути «почутим», аніж кінознавець, який публікується на сторінках наукової
періодики, що виходить невеликими накладами. У чому ж мета представлених
наукових розвідок? Найголовнішим завданням видання є викликати
зацікавлення новим українським кіно. Принциповим видається артикулювати
загальні тенденції та найбільш суттєві, не до кінця осмислені
процеси, що відбуваються у нашому кінематографі. На жаль, за межами
представленого тесту залишився анімаційний кінематограф, оскільки впевнені:
цей вид кіно заслуговує на окрему увагу фахівців та спеціальні розвідницькі
штудії.
При визначенні часових меж дослідження вважаємо за доцільне врахувати:
звільнення митців від тиску ідеологічної цензури розпочалося, як відо-
10