КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Фільм «Марафон» (Олександр Безручко, 10 хв.), яким Олександр Безруч
ко, на перший погляд, продовжує власну «Мазепіану» — серію робіт
навколо фільмування картини Юрія Іллєнка «Молитва про гетьмана
Мазепу», насправді виявився зовсім не «про це». Насправді екранну оповідь
центрує один з виконавців ролі Мазепи у резонансному фільмі — Богдан
Сильвестрович Ступка … Саме його творчий «марафон» цікавить автора.
Богдан Ступка затуляє очі тильною стороною руки, сидячи на сцені, дає
інтерв’ю. Сам собі ставить питання: «Хто такий Богдан Ступка?» і не може
знайти однозначної відповіді: «Якби ж я знав…» Лицедій, мінливий та рухливий,
наче ртуть, здатна прийняти будь-яку форму. Фрагменти репетицій різних
вистав змінюються репортажем зі знімального майданчика. Портрет
Артиста, апологетично знятий з «нижньої точки», завершується практично
«хуліганською» ескападою — вчинком, цілком у дусі самого пана Богдана —
фрагментом, що був зафільмований на знімальному майданчику «Мазепи».
Фільм «Кохана» (Юлія Лазоревська, 29 хв 20 сек.) розповідає історію
створення широковідомої свого часу пісні «Кохана» вустами її авторів
та перших виконавців. «Кохана» — один з 10 фільмів циклу «Пісні серця».
Кожен з фільмів цієї добірки присвячено одній з найбільш знаних та популярних
українських пісень 1950-х — 1970-х років. Як завжди, в роботі
Ю. Лазоревської сильною стороною є вміле використання хронікальнодокументальних
кадрів.
Окремий масив утворюють «проби пера» — відверто учнівські опуси,
в яких використовується найрізноманітніший інструментарій.
Серед таких лабораторних досліджень можливостей екрану:
Where the childhood gone? (тобто «Куди йде дитинство?», Сергій
Чепінога, 3 хв.). Апологія «дитячості» та гри — своєрідна екранна розвідка,
лаконічне психологічне дослідження. Застосовуючи приховану провокацію,
авторові вдається за три хвилини екранного часу продемонструвати динаміку
відносин двох хлопчиків (братів-погодків), зазирнути в таємниці дитячої
логіки та психології та віднайти виразний резонанс в поведінці дорослої
людини (мами хлопчиків), давши відповідь на питання, винесене у назву.
Дитинство не полишає нас ніколи, воно лише більш-менш вдало ховається за
цілком серйозною «дорослою» оболонкою.
Автори-початківці шукають відповіді на «прокляті» й «вічні» питання
— щодо сенсу життя, кохання, таємниць професії та людських відносин…
Юлія Калашникова у стрічці «Режисер» (15 хв.) задається питанням:
«Яким має бути режисер?» Особистістю, комунікабельним, добрим, мати
незгасиме бажання знімати фільми кожен день. Авторка отримує різні,
часом несподівані, відповіді несхожих людей.
210