КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
не може сприйматися як lever de rideau, тобто п’єска, що розігрувалась
перед основною виставою. Часопростори двох новел є взаємоперетікаючими
та взаємодоповнюючими. Безпосередність циркових алюзій
в «Монтувальниках» (атракціон з півнем, що його виростив пожежник під
сценою) врівноважується штучністю серійних копій мистецьких артефактів
у другій новелі. Вимір «Жінки життя» оздоблюють копії картин Кустодієва,
Кранаха, Дюрера, Рафаеля, Боттічелі та інших, колекція однакових платівок
із записами Паваротті та Рашида Бейбутова, серія раритетних порнографічних
фотознімків початку ХХ ст.
Михайло Ямпольський у статті «Лялька стає ляльководом» розцінює
перехід від першої до другої новели як «момент інверсії — момент дзеркального
перетворення одного простору в інший, задзеркальний» 5 , й аргументуючи
паралелями з відомим твором Льюїса Керолла «Аліса в задзеркаллі»,
доводить, що «жінка життя — це відбиток, у якому або завдяки якому зникає
людина. Не випадково Андрій Андрійович згадує про двірника Колю,
якому пощастило зустріти таку жінку, що він як був у капцях, «тягнучках»
й з відром, так і зник» 6 .
«Два в одному» — фільм відверто театральний. Перша частина викриває
людину за лаштунками її соціальних поз, де спадають машкари. У другій
— всі персонажі вперто тримаються за свої «маски». Їх акцентована пластика,
«театральна поза», насамперед є просторовою фігурою, у якій час проявляється
через тіло — тілесність як атрибут простору постає функцією
часу. Одним із засобів «вкласти час в тіло» стає жестикуляція під музичний
акомпанемент 7 . Іноді пластика їх рухів підкреслено нагадує вимушені жести
маріонеток, на що звертає увагу М. Ямпольський, підкреслюючи: у Кіри
Муратової лялька та дзеркало міцно пов’язані 8 . Подібна «пластична поведінка»
асоціюється з брехтівським принципом «критичної демонстрації
жестів» або «координації жестів». Йдеться про семіозіс гіпертрофованого
жесту — від порожньої форми «пустих» церемоніальних жестів — до вульгарності
банальних, повсякденних.
5 Див.: Ямпольский М. Кукла становится кукловодом // Кадр за кадром: Кира Муратова:
Хроника одного фильма. — К., 2007. — С. 15.
6 Там само. — С. 16.
7 У Ренати Литвинової в акторському доробку вже є фільм «Вокальні паралелі»
(режисера Рустама Хамдамова), де виводяться жестикуляційні та вокальні ретроалюзії,
мистецькі (оперні) паралелі реальності.
8 Ямпольский М. Кукла становится кукловодом // Кадр за кадром: Кира Муратова:
Хроника одного фильма. — К., 2007. — С. 15.
154