КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
ли! Принаймні в пам’яті тих, кому довелось їх побачити). У цьому розумінні
нове «перебудовче» кіно зароджувалось в лоні радянської кінематографії.
Спростування цензури і звільнення від обмежень та регламентації викликали
у кінематографістів попервах відчуття ейфорії від нечуваної свободи: мит ці
більше не залежали від чиновницького та бюрократичного свавілля, проте ще
не потрапили у залежність від ринкових стосунків. Інертна Система, втрачаючи
міцне ідеологічне підґрунтя та важелі тотальної регламентації, продовжувала
фінансувати кінематограф, який вже не бажав обслуговувати її соціально-по літичні
запити й потреби. На певний, досить короткий термін, склалась пара доксальна
ситуація: морально застаріла структура фінансово підтримувала ство рення
екранного продукту, відверто спрямованого на її ж власну дискредитацію.
Провідна тематика
й актуальна проблематика кінотворів
другої половини 1980-х —
початку 1990-х років
При визначенні умовних меж періоду, взятого до розгляду у цьому розділі,
виходимо з історичних особливостей послідовного утворення незалежної
України, від прийняття Верхов ною Радою 16 липня 1990 року Декларації про
державний суверенітет України, до проголошення незалежної Української
держави Референдумом 1 грудня 1991 року. З огляду на специфіку кіновиробництва,
логічно віднести до перехідної фази перебудовчого кіно 1990–
1992 роки, коли виходили на екрани фільми, запущені у виробництво до схвалення
Акта проголошення незалежності України.
Серед суттєвих факторів, що позначилися на формуванні жанровотематичної
палітри українського кіно на межі існування тоталітарної держави,
слід визнати нищівний пафос викриття природи тоталітаризму, тяжіння
до спростування віджилої міфосистеми, до винаходу актуальної формули
міфотворення (що супроводжувалось активними пошуками нової кіномоделі).
І така настанова є цілком закономірною, адже кінематограф — найбільш
«міфомістка» сфера художньої культури. До впливових чинників також варто
віднести формування на зламі ХХ–ХХІ ст. катастрофічної свідомості людства,
що в Україні посилилось екологічним колапсом чорнобильського лиха.
У ситуації перевантаження травматичними подіями та інформацією притаманний
людині інстинкт самозбереження сприяв витисненню «негативу»
у дальню «шухляду» свідомості. Натомість кіноматеріали періоду перебудови,
подібно до специфічного психоаналітичного сеансу, презентували еклек-
18