КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Кінематограф початку ХХІ століття
темряву» безумства світу, перетворюючи хаос на космос. При чому витоки
образної мови художниці апелюють до тих шарів людської свідомості,
на яких зображення сприймається як сакрально-ритуальний об’єкт. Таке
малярство — не магія, а «гімн Господу ліками квітів». В тому іконописний
початок творчості Катерини Білокур: всупереч холоду та голоду, вона творила
на полотні рай.
Демонструючи рослинний універсум знаної художниці — з тренсцедентними
безоднями, безмежністю краси та атрибутами сакрального світу
особистості, фільм, виявився напрочуд гармонійним. Режисер О. Самолевська,
проявивши себе як художник і поет, використала дуже делікатний підхід
— її присутність відчувається, але не домінує, не заважає звучати літературно
досконалим ритмічно-витонченим текстам листувань.
Обираючи голос, що мав наповнити звуком заповітні тексти, режисер
свідомо відмовилась від «золотого голосу України» Ніни Матвієнко, побоюючись
театралізації внаслідок впізнаних інтонацій відомої співачки. Озвучує
«Послання» Катерина Мотрич — письменниця, ведуча радіопередачі «світло
тихе». Фільм вийшов напрочуд поетичним, музичним та духовним.
Контрапункти і подвійні експозиції картини — приховані алюзії
до метафізичних опозицій (буття-небуття, творіння-руйнування тощо), харак
терні для творчості художниці, якій було дано здійснювати «прориви»
в мета-сфери, вводячи в зображення на полотні елемент ірраціональності.
Такі «вольності» за часів засилля соцреалізму (а саме у період панування
цього творчого методу жила художниця) сприймалися як недозволенний
«сюр».
…На фоні темних загадкових провалів, найчастіше з’являються образи
колосу (наприклад — «Цар-колос», 1949). Колос — давній аграрний символ,
що містить залишки язичництва у поєднанні з християнським світобаченням.
Таким чином, Білокур створює свій власний міф України.
Подібно тому, як витончене художнє мислення Білокур виділяє два
типи простору: конкретний (простір, пов’язаний з наочним світом картини)
і абстрактний (той, що організовує співвідношення цих предметів по законах
перспективи), так і у фільмі про мисткіню співіснують чорно-білі реалії воєнного
ліхоліття з розцвіченим «химерним» космосом картин художниці.
Фільм, структурований за новелістичним принципом, утримує виразні
посилання, навіть цитування класичних творів українського поетичного
кіно. Якою мірою свідомо автор стрічки демонструє риси генетичної спорідненості
з традиціями української кінопоезії? На таке питання Ольга
Самолевська відповіла: «Катерина Василівна Білокур — поетична натура,
отже і розповісти про неї я мала засобами мови поетичної. Мені близький
135