КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
спрямуванні: інтровертній або екстравертній орієнтації культурного поля,
яке в обох випадках конденсується навколо особистості. Різниця полягає
у тому, що для типового американського кіногероя ключовим є експансивне
здолання перешкод до успіху — екстравертна спрямованість на зовнішній
світ та діяльність у ньому. Додати б до цього загальну експансію самого американського
кінематографу у боротьбі за ринки збуту! Щодо кінематографа
європейського, то тут спостерігається зацікавленість людиною «як вона є»
— не тільки в антропологічно-буттєвому аспекті, а і в духовному вимірі. Увага
переноситься на феномени внутрішнього світу особистості, на проекції
зовнішнього світу у внутрішній, на рефлексії, приховані мотивації вчинків,
страхи і фобії. Це обумовлює і характерну природу конфлікту, який рідко
виходить за межі міжособистісних стосунків на засадах «Я-ТИ» або ж взагалі
зосереджується на вирішенні екзистенційних протиріч — знятті внутрішніх
непорозумінь людини із собою (за принципом «Я-Я»). Хоча б з особистими
проблемами розібратися! Куди там до перетворення світу!
Навіть виходячи з ключових понять слов’янської ментальності («гріх»
та «спокута»), можна зробити висновок про нашу наближеність до універсуму
європейської культури, радше, ніж до американської (з характерним домінуванням
ідей «здолання» та «надбання»). Проте більш переконливим видається
дослідження інваріантних складових естетичної свідомості, що акумулюють
історичний і психологічний досвід народу. У той час, як кіномистецтво
європейських країн, вочевидь тяжіє до міфологічного опанування світу, з символістським
типом художнього мислення, відносно «молода» Америка, за
неможливості набути автентичності у пошуках контакту з далеким минулим,
експлуатує інші моделі, у тому числі «казкові». Серед них дуже популярні,
зокрема такі, як «Попелюшка», «Красуня і чудовисько» або «Володар долі»,
якщо йдеться про «чоловічий» варіант успішності у досягнення американської
мрії, щось на кшталт: «царство, гроші та принцеса на додачу».
Отже, у той час, як кінематограф Європи радо апелює до міфології
та етнофольклору, настояному на архетипах національної культури, міфологія
Америки знаходиться у стані становлення, і це міфотворення у вимірі
екрану відбувається вже протягом кількох культурних поколінь «колишніх
європейців».
Таким чином, у розумінні асиміляції культурної спадщини, ситуація
між Європою та Америкою нагадує відношення до Давньої Греції Давнього
Риму, що намагався, всотавши надбання античності, відтворити велич її
Мистецтва. Певною мірою американська кіномодель є високотехнологічним
люстром, в якому відбиваються адаптовані уламки різних культур, у тому
числі культури європейської.
126