КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
вана авторами фільму характерна атмосфера вишуканого балагану, очікування
несподіваного чуда та суцільна розкутість.
Фільм «Небезпечно вільна людина» програмно позбавлений дидактичних,
менторських інтонацій, тому питання «Для кого ж насправді містять
небезпеку творчі виміри свободи?» глядачеві надається право обмірковувати
самостійно.
Поряд з фільмами про знаних митців, політичних діячів, діячів культури,
що стали жертвами ідеологічного терору, створюються фільми про
наших сучасників. І не тільки про видатних і знаних, таких, як яскрава
постать руху шістдесятників — художниця Алла Горська (режисер фільму
«Алла Горська» Олена Левченко) або ж улюбленець публіки, актор театру
і кіно Федір Яковченко (режисер фільму «Великий лицедій Ф. М. Яковченко»
Світлана Ільїнська), а й про юну художницю Сашу Путрю, чиє коротке
життя вклалося у 11 років (режисер фільму «Саша Путря» Микола Бурнас);
про поетесу Ніку Турбіну, чиє ім’я набуло популярності на хвилі захоплення
вундеркіндами 1980-х років. Про неї знято 8 фільмів, її вірші перекладено 12
мовами світу. Фільм Анатолія Борсюка «Ніка Турбіна. Останній політ»
(2002) був приурочений до дня народження героїні. Ніка народилась 17 грудня
1974 року, отже, вона мала б відсвяткувати своє 28-річчя, якби залишилась
живою. Та Ніка загинула — вона звела рахунки з життям, зробивши
фатальний крок з п’ятого поверху своєї маленької московської квартири,
завершивши цим трагічним падінням траєкторію свого короткого життя.
Саме ця смерть змусила режисера звернутися до матеріалу про Турбіну,
звернутися вже втретє. Ось чому кадри останнього фільму частково знайомі
глядачам з попередніх картин Анатолія Борсюка: «Ніка, котра…» (1995 р.)
та «Ніка Турбіна. Історія польоту» (2000 р.).
Хронометраж остаточної версії «Ніка Турбіна. Останній політ» — 43
хвилини. Колажна за будовою картина включає фрагменти з двох попередніх
стрічок, чорно-білі кадри «хроніки», інтерв’ю героїні та її близьких.
Матеріал фільму гранично структурований: картину розподілено
на розділи, що відсилає до романної або ж театральної традицій: «Бабуся
Ніки», «Мама Ніки», «Ніка”… Це світ, маркірований постаттю Нікуши,
в якому вона перетворилась з центру тяжіння на потужний дратівний фактор.
Якою ж насправді була Ніка, що її мама називає небезпечним «енергетичним
вампіром», а бабуся серйозно обговорює «космічну природу» її
поетичного обдарування?
Портрет героїні вибудовується з відвертих розповідей про Ніку близьких
людей, а також за допомогою відступів до подій не дуже далекого минулого
шляхом серії кат-беків.
144