КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
зламаної, понівеченої та знедоленої людини, створюють поле напруги,
в якому розгортається пружина сюжету. Фільм А. Борсюка — спостереження,
радше дослідження долі, яка робить петлю за петлею, розгортаючи
причинно-наслідкову спіраль подій цього короткого життя.
Проблематика фільму досить розгалужена. Втім, потягнувши за один
край, можна витягти на поверхню всю її багатомірність. В першу чергу —
феномен вундеркінда постає проблемою відповідальності суспільства та роди
ни за долю дитини, яку виховують у почутті власної унікальності, стимулюють
її обдарування, привчають до загального захоплення, а потім з байдужістю
кидають напризволяще. Короткої миті слави виявляється до статньо,
аби незрілу особистість перетворити на егоцентриста з нестримним прагненням
популярності. Зрештою доля Ніки — яскраве втілення катастрофи
людини, що пройшла непростий шлях від визнання до повного забуття.
Відтак, Ніка постає ще однією жертвою міфу про вундеркіндів. А також
— заручницею алкоголю та наркотиків, якими одурманювала себе, ховаючись
від реального життя. На тлі цих глобальних проблем якось загубилась
підступна небезпека під назвою «виховання в неповній сім’ї».
«Доля», «душа», «гріх» і «спокутування» — поняття ключові для
смислового універсуму слов’янської, отже й української ментальності.
Фактично всі названі картини в тій або іншій формі досліджують саме ці
феномени, всупереч твердженню, що кіномистецтво в Україні перестало
бути необхідним засобом «світознавства». Насмілимось стверджувати, що
саме кінематограф переконливо сигналізує про переорієнтацію суспільної
свідомості. Така інтенція екрану напряму пов’язана із здатністю кіно найбільш
прямим шляхом, порівняно з іншими мистецтвами, репрезентувати
психологію мас (першим цю особливість помітив відомий німецький теоретик
кіно Зігфрид Кракауер 2 ). Говорячи про те, що мистецтво екрану являє
ознаки трансформації домінант суспільної свідомості, насамперед маємо
на увазі опосередковане спостереження наявних тенденцій через конкретику
екранних творів. Навіть певна обмеженість вибірки кіноматеріалів, за
умови кризи вітчизняного фільмовиробництва початку 2000-х років,
не зашкоджує висновкам про помітний поворот до позитивного мислення,
до відродження духовних орієнтирів, повернення до традиційних сімейних
цінностей.
2 Кракауер З. Психологическая история немецкого кино: От Калигари до Гитлера.
— М., 1977. — С. 14.
146