КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
У фільмі Ігоря Черницького «Івін А» (1990) солдат внутрішніх військ
Андрій Івін (Олександр Пєсков) відмовляється вистрілити у в’язня-втікача,
чим прирікає себе на роль підсудного. Фільм за мотивами оповідання
Анатолія Кіма «Зупинка в серпні» виявив приховане захоплення не тільки
чоловічою дружбою, а й тілесністю. Характерно, що молоді кінематографісти
охоче брали в розробку різноплановий матеріал, у тому числі і матеріал
сучасності, якого всіляко уникали майстри старшого покоління, вочевидь,
почуваючи себе невпевнено в координатах сьогодення. На тлі фільмів, що
містили елементи гострої соціальності, але не пропонували глибокого аналізу
дисонансних моментів дійсності, виділяється фільм «Шамара» (1994)
Наталі Андрєйченко. Драматична історія нашої сучасниці Зіни Шамаріної,
самотньої молодої жінки, яка прагне втамувати жагу любові, хоче мати
справжню міцну родину. Однак, в координатах брутального прагматичного
світу її цілком природні бажання виглядають то безумством, то шляхетним
анахронізмом. Симптоматичним є товаришування героїні фільму з гермафродитом,
образ якого втілює кардинальну «інаковість» від усіх і водночас
— спотворену мрію людства про андрогінність.
У фільмі Дмитра Томашпольського з оптимістичною назвою «Будемо
жити!» (1995) герой зустрічає своє кохання… після смерті. Після автомобільної
аварії його доставляють у лікарню, і поки лікарі намагаються «витягти» героя
з «того світу», його душа мандрує з сучасним Хороном у «потойбіччя», що
дивним чином нагадує зону відпочинку радянських часів. Там герой закохується
у прекрасну дівчину. Все наближається до хеппі-енду, проте реаніматорам
вдається-таки «врятувати» пацієнта, і той змушений повернутися до повсякденного
життя, в якому його ніхто не любить. «Тут» він зайвий, отже єдиним
бажанням героя стає повернення «туди», де він мав надію на любов і щастя.
В «казках для дорослих» Альони Дем’яненко представлена альтернативна
світобудова, що її можна визначити як своєрідний «флороцентризм».
Вже перша повнометражна картина режисера –“Жорстока фантазія» (1994)
(за п’єсою Маріво «Арлекін, вихований любов’ю») — романтична історія
кохання, де «Квіти — живі істоти … Вони все бачать і чують. Вони вміють
любити». У казці, як і годиться, діє добра чаклунка, а шлях до Щастя простелився
повз плантацію «Чарівних паличок».
В наступній стрічці автора — «Дві Юлії» (1998) (за ідеєю Гі де Мопассана)
квітка на ім’я Юлія стає об’єктом пристрасті колишнього учителя ботаніки
і становить конкуренцію Юлії-дівчині. У незвичному любовному трикутнику
саме квітка — щаслива суперниця: сила почуття закоханого науковця запліднює
чуйну рослину… Так ідея довершеного кохання виступає заміною кохання
життєвого: сучасний Ромео має зробити вибір між двома Юліями (закоха-
84