КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Кінематограф незалежної України
дій, здатність перетинати заборонену для інших межу (умовний кордон між
різними світами міфопростору, цілісність якого зазвичай передається
трьохшаровою структурою), в той час, як інші персонажі обертаються
у властивих їм просторах. Тут простежується генетичний зв’язок з культурним
героєм міфу, якому дозволялось живим проникати до царства мертвих
і повертатися неушкодженим (Орфей). Екранний герой часів «розвиненого
тоталітаризму» зазвичай мав зробити вірний вибір між утопією комуністичного
едему та «пеклом», до якого різними засобами намагались його затягти
підступні приховані вороги. Він — подорожній, який має право на помилку
та певну свободу вибору, адже, як зазначають відомі дослідники міфу Єлізар
Мелетинський, Мірча Еліаде та інші, «головний зміст життя в магічній
традиції міфу — еволюція свідомості і відповідно набуття можливості
переходу з шару до шару» 6 . На відміну від детермінованості політикоідеологічного
протистояння 1930–1940-х років за принципом «Ми» — «Вони»,
моральна проблематика 1950-х років урізноманітнила поле конфлікту,
зосередившись на виробничих колізіях, де відносини між людиною
та колективом відбувалися на засадах «Я — Ми»), послаблення авторитарного
тиску у «шістдесяті» легалізувало актуальність міжособистісних стосунків
між персонажами за принципом «Я — Ти». Поступово стало зрозумілим:
з собою аби розібратися! Відтак популярності набув внутрішній конфлікт
героя із самим собою — внутрішнє протистояння «Я — Я». Сучасному
кіногерою дана свобода переступати всілякі кордони та обмеження: фізичні,
розумові, морально-етичні межі в досягненні нового соціального статусу,
добробуту, влади… Герой може досягти успіху на шляху до поставленої
мети, а може потерпіти фіаско, моделюючи відповідно сюжети «успіху» або
«невдачі». Його відмінною рисою залишається схильність до вчинків,
незвичних для заданих координат часопростору. Чи буде це активногероїчний
персонаж, чи герой, що рефлектує, праведник або навпаки
злочинець (злодій, крутій, кіллер) — його характеризує право не коритися
законам світу, в якому він існує. У цьому розумінні герой та антигерой за
ознаками самодостатності та кількості ступенів свободи — є одне й те саме
(незалежно від протилежності їх морально-етичних настанов).
Характерним наслідком гетерогенної структури суспільства
постперебудовчого періоду можна вважати невизначеність «провідного»
типу героя. Окреслилась «полігероїчна» ситуація, при якій кожен соціальний
прошарок формує замовлення на власного носія найбільш характерних рис
або бажаних якостей. Герой стає репрезентантом світорозуміння
6 Орлов А. Аниматограф и его Анима. — М., 1995. — С. 250.
81