КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Одним з перших «дебютантів» став актор і режисер Анатолій Матешко
з фільмом «Чорна яма» (1987). Наступні його режисерські роботи «Зелений
вогонь кози» (1989) й «Ха-бі-асси» (1990) присвячені неоднозначним проблемам
самоствердження сучасної молоді, спрямуванням мрій юних та їхнім
пошукам власного місця у світі, що швидко змінював свої ціннісні параметри.
З метаморфозами буття у світі, з відповідною трансформацією параметрів
екранного видовища безпосередньо пов’язана ще одна тенденція
у вітчизняному кіно — «естетична нудьга» закоснілого, зосередженого
на собі мовлення, що «під прикриттям» вірності традиціям, поступово втрачало
здатність до саморозвитку. На межі 1990-х гостро позначилась криза
режисури: молоді кінематографісти не хотіли знімати за старими шаблонами
«татусевого кіно»; майстри із стажем також намагалися фільмувати
по-новому, не завжди досягаючи на цьому шляху успіхів. Насамперед представники
старшого покоління не квапились працювати з багатошаровим
матеріалом реальності, ніби побоюючись виходити на відвертий діалог
із сьогоденням.
Реальна ситуація зв’язку кінематографічних поколінь у цей період відверто
нагадувала колізію маловідомої короткометражки «Квартирант»
(1987, Олександр Візир, ТО «Дебют»): молодий літератор, зробивши героєм
свого сатиричного оповідання літнього графомана, в якого квартирує,
морально вбиває старого, бо все, що складало сенс буття старшого собрата
по професії, було осміяне, піддане сумнівам.
Серед зрілих режисерів, які намагалися працювати з проблемним матеріалом
сучасності, необхідно згадати Олександра Ітигілова, і не тільки
з огляду на відверту публіцистичність його стрічки «Обвинувачується весілля»
(1986) та притчову сюжетику «Смиренного кладовища» (1989), що ініціювали
дискусії, як однодумців, так і опонентів. Фігура Олександра Ітигілова
є одною з ключових для перебудовчого кінопроцесу, оскільки саме він стоїть
у витоків молодіжної студії «Дебют», що, починаючи з 1987 року стала стартовим
майданчиком і полігоном творчих експериментів для її вихованців —
тих, кому судилося активно входити у професію на тлі неоднозначної кіноситуації
1990-х.