01.02.2014 Views

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

SHOW MORE
SHOW LESS

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

Ірина Зубавіна<br />

Одним з перших «дебютантів» став актор і режисер Анатолій Матешко<br />

з фільмом «Чорна яма» (1987). Наступні його режисерські роботи «Зелений<br />

вогонь кози» (1989) й «Ха-бі-асси» (1990) присвячені неоднозначним <strong>проблем</strong>ам<br />

самоствердження сучасної молоді, спрямуванням мрій юних та їхнім<br />

пошукам власного місця у світі, що швидко змінював свої ціннісні параметри.<br />

З метаморфозами буття у світі, з відповідною трансформацією параметрів<br />

екранного видовища безпосередньо пов’язана ще одна тенденція<br />

у вітчизняному кіно — «естетична нудьга» закоснілого, зосередженого<br />

на собі мовлення, що «під прикриттям» вірності традиціям, поступово втрачало<br />

здатність до саморозвитку. На межі 1990-х гостро позначилась криза<br />

режисури: молоді кінематографісти не хотіли знімати за старими шаблонами<br />

«татусевого кіно»; майстри із стажем також намагалися фільмувати<br />

по-новому, не завжди досягаючи на цьому шляху успіхів. Насамперед представники<br />

старшого покоління не квапились працювати з багатошаровим<br />

матеріалом реальності, ніби побоюючись виходити на відвертий діалог<br />

із сьогоденням.<br />

Реальна ситуація зв’язку кінематографічних поколінь у цей період відверто<br />

нагадувала колізію маловідомої короткометражки «Квартирант»<br />

(1987, Олександр Візир, ТО «Дебют»): молодий літератор, зробивши героєм<br />

свого сатиричного оповідання літнього графомана, в якого квартирує,<br />

морально вбиває старого, бо все, що складало сенс буття старшого собрата<br />

по професії, було осміяне, піддане сумнівам.<br />

Серед зрілих режисерів, які намагалися працювати з <strong>проблем</strong>ним матеріалом<br />

сучасності, необхідно згадати Олександра Ітигілова, і не тільки<br />

з огляду на відверту публіцистичність його стрічки «Обвинувачується весілля»<br />

(1986) та притчову сюжетику «Смиренного кладовища» (1989), що ініціювали<br />

дискусії, як однодумців, так і опонентів. Фігура Олександра Ітигілова<br />

є одною з ключових для перебудовчого кінопроцесу, оскільки саме він стоїть<br />

у витоків молодіжної студії «Дебют», що, починаючи з 1987 року стала стартовим<br />

майданчиком і полігоном творчих експериментів для її вихованців —<br />

тих, кому судилося активно входити у професію на тлі неоднозначної кіноситуації<br />

1990-х.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!