КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...
КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...
КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Ірина Зубавіна<br />
такий тип світовідчуття. Подібно до того, як фактами світової історії кіно є<br />
італійський неореалізм, німецький експресіонізм, такою ж даністю є українська<br />
школа поетичного кіно. Я не намагалась свідомо відтворювати вже знайдені<br />
кимось засоби художньої виразності, але в процесі роботи над фільмом<br />
про мисткиню, героїня нібито запропонувала мені такі засоби — поетичні.<br />
Тим більше, що саме у тропах і фігурах образної мови я себе почуваю<br />
вільно. Портрет епохи, відчуття часу дуже вдало доповнює організація<br />
музичного простору фільму, де поєднані українські народні пісні, музика<br />
Володимира Губи і …Дж. Каччині — італійського композитора-реформатора<br />
ХVІ–ХVІІ ст., чия «Аве Маріє!» звучить сповідально, цілком співзвучно зворушливим,<br />
інтимним інтонаціям у листах Катерини Білокур. Зрештою, і у<br />
творчості своїй вона теж досить відкрита»…<br />
Серед режисерів неігрового кіно, здатних неординарно працювати<br />
у жанрі «кінопортрету», — Юрій Терещенко. Цикл його короткометражних<br />
картин так і називається «Портрети». Хочемо зупинитися на фільмі, що має<br />
безпосередній стосунок до мистецтва екранного портретотворення, а саме<br />
на короткометражній стрічці 2001 року «Любов небесна» (автор сценарію<br />
— Сергій Тримбач, режисер — Юрій Терещенко, оператор — Анатолій<br />
Химич, композитор — Олександр Нестеров).<br />
Є в цій історії кохання двоє — Він і Вона — Марія Болховська — представниця<br />
давнього аристократичного роду, дочка полковника царської<br />
армії, та актор театру Леся Курбаса і кінематографа Олександра Довженка<br />
Петро Масоха. Їх шлюб тривав 61 рік. Але не з цієї вражаючої цифри хочеться<br />
розпочати оповідь про фільм, а з емоційного піку картини — його вузлової<br />
сцени, від якої — мурашки по спині. «Забери мене до себе. Я живу сама,<br />
мені так важко. Ти завжди мене слухав, послухай і тепер: забери мене»,-<br />
промовляє стара жінка, торкаючись холодного мармуру надгробної стели<br />
над могилою свого чоловіка на Байковому цвинтарі. А наступним монтажним<br />
планом — збережені на кіноплівці кадри з фільму «Іван», де молодий<br />
актор Петро Масоха в образі Івана припадає до віконної шибки, наче з «того<br />
боку» холодного каменю, з ірреальності іншого світу. Є в цьому монтажному<br />
зіткненні певна магія, метафізика. Він — молодий, красивий, усміхнений<br />
— немовби радіє з того, що бачить свою кохану дружину, не помічаючи глибоких<br />
зморшок на її постарілому обличчі, сивини волосся… Ці дрібниці<br />
виявляються несуттєвими при погляді крізь вічність, адже любов небесна —<br />
це єднання безсмертних душ, ланцюжок безперервного зв’язку. Кохана<br />
жінка, вочевидь, видається йому такою ж вродливою, як під час їх знайомства<br />
1930 року. Петро Масоха знімався тоді в картині О. Довженка «Земля».<br />
Його плакатно-міфологічний образ куркульського сина Хоми Білоконя став<br />
136