01.02.2014 Views

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

SHOW MORE
SHOW LESS

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

Ірина Зубавіна<br />

такий тип світовідчуття. Подібно до того, як фактами світової історії кіно є<br />

італійський неореалізм, німецький експресіонізм, такою ж даністю є українська<br />

школа поетичного кіно. Я не намагалась свідомо відтворювати вже знайдені<br />

кимось засоби художньої виразності, але в процесі роботи над фільмом<br />

про мисткиню, героїня нібито запропонувала мені такі засоби — поетичні.<br />

Тим більше, що саме у тропах і фігурах образної мови я себе почуваю<br />

вільно. Портрет епохи, відчуття часу дуже вдало доповнює організація<br />

музичного простору фільму, де поєднані українські народні пісні, музика<br />

Володимира Губи і …Дж. Каччині — італійського композитора-реформатора<br />

ХVІ–ХVІІ ст., чия «Аве Маріє!» звучить сповідально, цілком співзвучно зворушливим,<br />

інтимним інтонаціям у листах Катерини Білокур. Зрештою, і у<br />

творчості своїй вона теж досить відкрита»…<br />

Серед режисерів неігрового кіно, здатних неординарно працювати<br />

у жанрі «кінопортрету», — Юрій Терещенко. Цикл його короткометражних<br />

картин так і називається «Портрети». Хочемо зупинитися на фільмі, що має<br />

безпосередній стосунок до мистецтва екранного портретотворення, а саме<br />

на короткометражній стрічці 2001 року «Любов небесна» (автор сценарію<br />

— Сергій Тримбач, режисер — Юрій Терещенко, оператор — Анатолій<br />

Химич, композитор — Олександр Нестеров).<br />

Є в цій історії кохання двоє — Він і Вона — Марія Болховська — представниця<br />

давнього аристократичного роду, дочка полковника царської<br />

армії, та актор театру Леся Курбаса і кінематографа Олександра Довженка<br />

Петро Масоха. Їх шлюб тривав 61 рік. Але не з цієї вражаючої цифри хочеться<br />

розпочати оповідь про фільм, а з емоційного піку картини — його вузлової<br />

сцени, від якої — мурашки по спині. «Забери мене до себе. Я живу сама,<br />

мені так важко. Ти завжди мене слухав, послухай і тепер: забери мене»,-<br />

промовляє стара жінка, торкаючись холодного мармуру надгробної стели<br />

над могилою свого чоловіка на Байковому цвинтарі. А наступним монтажним<br />

планом — збережені на кіноплівці кадри з фільму «Іван», де молодий<br />

актор Петро Масоха в образі Івана припадає до віконної шибки, наче з «того<br />

боку» холодного каменю, з ірреальності іншого світу. Є в цьому монтажному<br />

зіткненні певна магія, метафізика. Він — молодий, красивий, усміхнений<br />

— немовби радіє з того, що бачить свою кохану дружину, не помічаючи глибоких<br />

зморшок на її постарілому обличчі, сивини волосся… Ці дрібниці<br />

виявляються несуттєвими при погляді крізь вічність, адже любов небесна —<br />

це єднання безсмертних душ, ланцюжок безперервного зв’язку. Кохана<br />

жінка, вочевидь, видається йому такою ж вродливою, як під час їх знайомства<br />

1930 року. Петро Масоха знімався тоді в картині О. Довженка «Земля».<br />

Його плакатно-міфологічний образ куркульського сина Хоми Білоконя став<br />

136

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!