КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
І. З.: Оскільки Ви займаєтеся і виробництвом, і промоцією, подальшим
просуванням картин, створених Вашою компанією, то, напевно, знайомі
із специфікою вітчизняного ринку фільмів, де українським картинам прокласти
дорогу до глядача куди складніше, ніж американським або російським
стрічкам. Як врятувати наш національний прокат?
О. К.: Рятувати прокат? Демонструвати якість і щепити добрий смак
хорошим продуктом, вибачте за тавтологію. Глядач просто повинен відчути
різницю і зробити свій вибір. Є мейнстрім, а є авторське кіно, яке все частіше
збирає повні зали. Американські блокбастери, безумовно, залишаються
видовищними і недосяжними в плані технологічному. А ось тільки-но мова
заходить про глибину осмислення гострої теми, коли глядач починає слухати
діалоги героїв і замислюватися над проблематикою, на перший план висувається
інтелектуальне кіно, якому я віддаю перевагу і яке продюсирую.
Отже не треба панікувати, а потрібно почати з себе. Пам’ятайте, як говорила
героїня відомого фільму «Мене не цікавить чому ні, мене цікавить, що ти
зробив для того, щоб було так!» Щойно ми навчимося подібному ставленню
до вирішення задач, знімати і просувати кіно стане значно легше.
І. З.: Коли вже глядач в Україні отримає можливість складати власне
враження про вітчизняні фільми, тобто дивитися кіно, а не дізнаватися
про нього з рецензій критиків? Як мовиться, краще раз побачити… На
жаль, багато фільмів українських режисерів перетворилися на справжні
міфи. Таке відлучення картин від аудиторії може розцінюватися як аналог
горезвісної «полиці». Причини різні, результат — однаковий.
О. К.: Рішення питання — це не рівняння з одним або навіть з двома
невідомими. Це багаторівнева задача, що передбачає системний підхід
і роботу цілої команди фахівців. Безумовно, необхідна нова програма держпідтримки
кіно. І працювати над нею повинні не тільки урядовці, а й учасники
ринку, які зсередини бачать ситуацію, з усім «підводним камінням».
Гадаю, найправильніше створити робочу групу, яка розробила б програму,
з перспективою на 5–7 років, що врахує весь комплекс питань. До складу
робочої групи мають увійти представники різних ланок галузі: прокатники,
виробники, члени НСКУ, експерти кіно. Неодмінно потрібно задіяти соціологів
і педагогів, оскільки одне з наріжних питань прокату — це питання про
глядача, про наступне покоління «споживачів» екранної продукції. Група
повинна бути компетентна в різнопланових темах, адже їй доведеться розглядати
проблеми маркетингу, репертуарної, творчої, управлінської сфер.
Нам насам перед необхідно вивчити вже існуючий світовий досвід комерційно
ус пішних кінематографічних моделей Франції, Англії, Польщі, Росії,
інших країн, і, адаптуючи їх інструментарій, виробити свою власну кон-
230