КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Завершення десятилітнього циклу в історії вітчизняного кінематографа
є підставою для певних міркувань. Зокрема: чому передчуття творчого піднесення
за часів соціально-політичного звільнення, м’яко кажучи, не виправдалися
сповна? Еріх Фромм, досліджуючи руйнацію специфічних втілень
влади та авторитету, виклав оригінальну концепцію свободи людини, проаналізувавши
причини, що викликають в суб’єкта страх перед свободою,
неспокій та готовність перетворитися на автомат, конформістськи налаштований
на заучені «програми», здійснити «втечу» від нових можливостей.
Видається, вивчення кінематографічної ситуації першого десятиліття
незалежності надає значний матеріал для досліджування такої психологічної
реакції як «втеча від свободи». Асоціативно пригадується байроновський
Шильонський в’язень, який зупинився у розпачі перед відчиненими
дверима, з яких впали замки, оскільки обшири за межами в’язниці лякають
його своєю загрозливою невизначеністю…
Тікаючи від свободи.
Прояви «інфантилізму»
та складності «дорослішання»
Вочевидь, певний парадокс і драматизм ситуації 1990-х полягає у тому, що
розширення можливостей вільного висловлювання, позбавленого цензурних
утисків, збіглося з втратою творчої потенції, своєрідною інфантилізацією.
Пояснення цьому феномену знаходимо у Еріха Фромма. В роботі
«Вте ча від свободи» автор наголошує, що «право на вираз своїх думок має
сенс тільки за умов здатності мати власні думки; свобода від зовнішньої
влади стає міцним набутком тільки у тому випадку, коли внутрішні психологічні
умови дозволяють нам ствердити свою індивідуальність» 7 . У ситуації
дозволеної свободи, за умов зняття зовнішньої цензури, внутрішній «редактор»
митців продовжував активно діяти, і боротьба з ним (тобто із своїм
alter ego) деяких творців завершувалась істеричним епатуванням публіки.
Інколи воно виглядало як хворобливе роздвоєння особистості. Позначився
«радянський рефлекс» до саморедагування і контролю за відсутності
на вичок вільного мислення. Довгі десятиліття боротьби (з цензурою, заборонами
та іншими перешкодами) стимулювали концентрацію творчих зусиль,
волі, інтелектуальних витрат. В умовах санкціонованої волі парадоксально
виявилась нестача органічного сприйняття світу, що замінювалась штучним
7 Фромм Э. Бегство от свободы. — М., 1990. — С. 201.
92