КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
метафорою: з одного боку, голос крові закликає до помсти, з іншого —
до християнського прощення. Свідомість героя стає полем боротьби:
перешкоду пекучому бажанню справедливої відплати утворює християнська
заповідь «Не вбий!». Зіткнення інстинкту праведної помсти та відрази
до вбивства цивілізованої, цілком мирної людини, наочно продемонструвало
відносність таких категорій, як Добро і Зло. Подібний моральний релятивізм
виявився співзвучним актуальній тенденції у світовому кінематографі, що
була започаткована французьким режисером Люком Бессоном в фільмі
«Леон» («Професіонал», 1994). У російському кіно подібний тип героя
зустрічаємо в фільмі Олексія Балабанова «Брат» (1997), надзвичайно
популярному на пострадянському просторі. Данило Багров, персонаж Сергія
Бодрова молодшого, — вбивця з династії кіллерів — викликає симпатію,
а часом і повагу, всупереч критеріям традиційної моралі, оскільки керується
у житті певним кодексом гідності, чим вигідно відрізняється від абсолютно
безпринципної більшості.
Своєрідна аналогія в українському кінематографі — «Приятель
небіжчика» (1997) Вячеслава Криштофовича. Герой цієї детективної історії
Анатолій — інтелектуал-безробітний, якому важко пристосуватися до нових
соціально-економічних умов. Поставлений в складні життєві обставини,
з безвиході він чинить по суті кримінал. Покинутий дружиною, Анатолій
не бачить мети подальшого існування і вирішує припинити таке жалюгідне
життя, замовивши кіллерові власне вбивство. Втім, виявляється, природний
інстинкт самозбереження міцніше хворобливого потягу до самознищення.
Герой сам ліквідує найнятого вбивцю-професіонала, а залишившись жити,
поступово перебирає на себе обов’язки своєї жертви — турботу про його
дружину та сина. Взувши капці вбитого ним кіллера, зайнявши його місце
в родині, чи не «успадкує» Анатолій також інші його «зобов’язання»,
зокрема спосіб заробляти на життя, торгуючи смертю?
Ким же тоді по суті постає наш «герой» — симпатичний, сором’язливий,
схильний до рефлексій спадковий інтелігент? Які наслідки може мати
трансформація героя в антигероя?
Окремі дослідники взагалі схильні вважати, що місце героя
у пострадянському кінематографі залишається вакантним.
Ось чому видається доцільним зробити певний відступ для визначення
поняття «герой» кінематографічного твору.
Дефініцію героя знаходимо у Юрія Лотмана, який визначає його як
«екстраординарного діятеля» (рос. действователя) — персонаж, вчинки
котрого, дестабілізуючи систему, є необхідною умовою руху сюжету.
Відтак, у заданій структурі світу саме цей персонаж має найбільшу свободу
80